Нам предложили «Жуйку» для души

Книга повествует о событиях, произошедших в условной реальности — мире, где причудливо смешалась реальность, мистика и фантастика с утопией и антиутопией.

«Книжка писалася десять років. На мій погляд, ця книжка більша за саму себе — книжка-зародок, концентрат, який кожна людина розводить до потрібної їй міцності. Я використовувала окремі елементи того, що може здатись поза природним. Тим не менш, при всіх контраверсійних поглядах на цей текст, можу додати, що Андрій Садовий на Форумі видавців купив цю книжку під час моєї автограф-сесії. Шкода лише, що про його враження я не знаю», — рассказала Мария Козыренко.

Misto. KH UA поговорили и с читателями, которые пришли на встречу.

Ирина, композитор, преподаватель музыки: «З Марією ми познайомились у автобусі, коли разом їхали у Краматорськ, там вона подарувала мені свою книгу. Коли я її прочитала, то мені захотілось написати якусь музику під враженням від прочитаного. У мене електронне піаніно, інструмент в мене звучить начебто живий, бо за своїм механізмом повторює будову звичайного піаніно. Але ж я знаю, що він електронний. Тому просто в якусь мить мені захотілося торкнутися клавіш справжнього піаніно. Ідеї музичні у будь-якому до мене приходять, незалежно від того, на чому буду грати. Просто книга «Жуйка» викликала такі порівняння на кшталт «справжнє-штучне», «-»реальне-ілюзоване» і таке інше».

Встреча с харьковской писательницей прошла в живом общении и растянулась далеко за отведенные рамки.