Олег Скрипка: Наш фестивальний старт почався саме з Харкова

О. С. На сьогоднішній день багато рок-фестивалів, але небагато рок-атмосфери, рокової публіки. Тому що такий час непростий, мас-медіа нав’язують певний свій такий мейнстрим-стиль, і іде підміна понять.

Рок — це енергія, і кач, імпровізація і спілкування с публікою. А публіка часто-густо чекає хіти, які по радіо та телебаченню крутяться. А там така музика, яка нам подобається, скажімо так, не проходить. І те, що виробляється в Україні, 90 % не показується там. А показується тільки те, що вони вважають за формат. Тому на фестивалях треба завоювати глядача. На Імпульс Фесті такого не було, відразу зі старту публіка приймала дуже добре.

Але я пам’ятаю, коли ми тільки починали, наш фестивальний старт реально почався саме з Харкова. В Харківському політехнічному інституті десь в кінці 80‑х років був фестиваль, і ми на нього приїхали. І в принципі, наша українська популярність почалась саме з цього фестивалю. Тому що туди весь бомонд приїхав рокерський. Ми там нормально вкачали.

Ми почали з київського рок-клубу, перший наш фестиваль був харківський, а вже потім ми поїхали до Москви, до Вільнюса.

Харків тоді, я пам’ятаю, приймав так, це була справжня рок-драйвова атмосфера. І Харків свій драйв зберіг.

О. С. Жека Кошмар був в авангарді харківської рок-тусовки. І на сьогоднішній день харківська домінанта досі серйозно відчувається в сучасній музиці. Це Жадан, Бурмака, це ТНМК. Я впевнений, що ще є валом гарної музики, яка нині відійшла до Києва, на жаль. А тоді була теж класна музика. Тут серйозна була така естетська рокерська тусовка. Вона і є на сьогоднішній день. Якщо говорити про справжній андеграунд рокерський, він є у Харкові. Тому що такого феномену у Києві немає. Тому ще це столиця, вона снобська і у людей там нема часу, мабуть, на таке спілкування. Так, як зараз Жека Кошмар у нас в гримерці сидить і спілкується, так музиканти вже не спілкуються в Києві.