Правдиве кiно про права людини вже у Харковi

Відкрився захід у кінотеатрі «8 1/2» фільмом режисера Сімона Леренга Вільмонта «Віддалений гавкіт собак», який демонструвався з тифлоперекладом для людей з порушенням зору. І це не дивно, адже гасло цьогорічного фестивалю — «Рівні рівності». Усього харківським глядачам пропонують подивитися та обговорити шість документальних фільмів вітчизняних та зарубіжних режисерів, які демонструють факти порушення прав людини та соціальної нерівності.

Як наголосили організатори фестивалю, цей захід є неполітичним і некомерційним, а отже, пропонує глядачам неупереджений погляд на проблеми дотримання прав людини в Україні, не нав’язуючи ту чи іншу точку зору. Навпаки, глядачів заохочують до дискусії і формування власної думки.

Напередодні фестивалю його організатори зустрілися з журналістами для прес-показу документальної стрічки Жанни Максименко-Довгич «Вихідний» про конфлікт під час святкування 9 Травня 2017 року у Миколаєві. Режисерка талановито та неупереджено показала, як державне свято може перетворитися на балаган та приниження людей похилого віку. «Ці фільми дають змогу іншим людям через співчуття прийти до власних висновків, розкрити душу, задуматись», — підкреслив один з координаторів фестивалю на Харківщині, голова «Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак.

За словами представника «Харківської правозахисної групи» Володимира Каплуна, «документальні фільми суттєво розширюють життєвий досвід». Тому організатори фестивалю пропонують глядачам стрічки на найболючіші теми: ситуація на Сході України («Віддалений гавкіт собак»), діти з обмеженими можливостями («Прозорий світ»), трудове рабство («Жінка в полоні»), жінка на війні («Явних проявів немає») та інші.

Більшість показів пройдуть у вишах, а отже, відвідати їх зможуть усі бажаючи. Проте подивитися правдиві кінострічки про права людини можна лише на фестивалі: у відкритому доступі (Ютуб, телебачення та ін.) їх немає, оскільки це порушує авторські права.

Символічно, що завершиться фестиваль на Харківщині 10 грудня — у День прав людини.

---

«Ці фільми дають змогу іншим людям через співчуття прийти до власних висновків, розкрити душу, задуматись»

---

Docudays UA — єдиний в Україні Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. Він проходить щороку впродовж останнього тижня березня у Києві. По завершенню Docudays UA традиційно презентує свої кращі стрічки в регіонах України. Цьогоріч їх побачать 22 області.

Покази фільмів Мандрівного фестивалю відбуваються у місцевих кінотеатрах, будинках культури, школах та вищих навчальних закладах, кіноклубах й креативних просторах, книгарнях, бібліотеках, а також установах пенітенціарної системи. Важливою складовою заходів є дискусії, під час яких глядачі та глядачки матимуть нагоду поспілкуватися з режисерами стрічок, запрошеними правозахисниками, діячами культури. Організатори влаштовують тематичні дискусії та обговорення для того, щоб перегляд фільму спонукав аналізувати порушену в ньому проблему та шукати оптимальні шляхи її вирішення на локальному та державному рівнях.

---

Розклад заходiв фестивалю у Харкiвськiй областi

23 листопада, 14:00, Харківська гуманітарно-педагогічна академія (пров. Руставелі, 7) — «Жінка у полоні» угорської незалежної кінорежисерки Бернадетт Туза-Ріттер.

Це фільм про Маріш, 52‑річну угорку, яка служить одній родині вже десятиліття, працюючи по 20 годин на день без оплати. Її гнобителі відібрали в неї документи, і їй не можна виходити з дому без дозволу. З нею поводяться як з твариною: годують недоїдками і не надають ліжка для сну. Маріш проводить дні зі страхом у серці, але мріє про те, щоб повернути собі своє життя.

24 листопада, 18.00, Єврейський культурний центр «Бейт Дан» (вул. Тобольська, 46) — «Прозорий світ» грузинського режисера Вахтанга Кунцев‑Габашвілі.

Фільм розповідає про Беку, який народився без жодних ознак життя, окрім серцебиття, на шостому місяці вагітності. Лікарі не вірили, що дитина виживе. На третьому тижні життя батько забрав його з лікарні додому. Зараз Беці 26 років. Він займається художньою фотографією і знімає фільм про фізика та композитора. Нещодавно відбулася його перша фотовиставка. Терплячість і розуміння допомогли батькові познайомити сина з дорослим життям і дати йому віру у свій талант.

26 листопада, 18.00, Центр гендерної культури (просп. Московський, 124‑А) — «Жінка у полоні».

27 листопада, 14.00, Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка (пров. Короленка, 18) — «Ex Libris: Нью-

Йоркська публічна бібліотека» режисера Фредеріка Вайзмена.

Фільм зазирає за лаштунки одного з найвеличніших сховищ знань у світі і показує глядачеві місце гостинності, культурного обміну і навчання. Бібліотека з її 92 філіалами по всьому Мангеттену, Бронксу та Стейтен-Айленду вбачає свою місію в тому, щоб бути ресурсом для всіх мешканців цього багатогранного і космополітичного міста. Нью-Йоркська публічна бібліотека є проявом глибоко вкоріненої американської віри у право кожного знати і бути поінформованим. Це одна з найбільш демократичних інституцій Америки — бібліотека вітає кожного. Бібліотека прагне надихати людей навчатися, розвивати знання і зміцнювати спільноти.

28 листопада, 15.00, Харківський регіональний інститут Національної академії державного управління (пр. Московський, 75) — «Жінка у полоні».

30 листопада, 18.00, Харківський літературний музей (вул. Багалія, 6) — «Явних проявів не має» української режисерки Аліни Горлової.

Це історія жінки, яка повертається з війни. Розмовляючи з психологами, борючись із ПТСР та панічними атаками, вона намагається повернутися до нормального життя. Цей документальний фільм показує її шлях від початку реа­білітації до повернення на роботу.

5 грудня, 18.00, м. Чугуїв, Молодіжний хаб CITY (вул. Кожедуба, 24, 2-й поверх) — «Вєаюфром» режисера Дмитра Лавриненко.

Сюжет: Жені 45 років, він живе в Україні і працює двірником. Його мати проживає в США і зробила для нього «Зелену карту». Щоб не втратити її, він мусить щороку їздити до Америки. Женя шукає собі жінку й хоче одружитися. Він записує своє життя на відео. Цей фільм досліджує реальність селфі за допомогою двох камер: одна камера належить героєві, а другою знімає режисер. У результаті ці дві реальності об’єднуються в одному фільмі.