Вже завтра у Харкові — Parade Прем’єр!

“Apollo” – перформативно-пластична вистава, натхненням для створення якої став балет Ігоря Стравінського “Аполлон Мусагет”.

Основою вистави є історія митця, що шукає своє місце та призначення, постійно перебуває в стані неспокою, знаходиться перед необхідністю робити вибір та брати за нього відповідальність.

Роль APOLLO, митця чи мисткині, постійно мігрує між акторами та актрисами, кожен з яких по-своєму відчуває цю роль та її функції. Через рухи та тексти вони фантазують і досліджують, чи можливо формувати простір, в якому живеш, чи хочеться це робити, чи потрібні ми цьому простору і що буде, якщо його покинути.

У виставі також з’являється персона самого Стравінського. Відомо, що він вважав себе космополітом, кілька разів змінював громадянство і не був пов’язаний лише з одним домом чи місцем. Це також є важливим фактом для нашої історії, в яку ми сподіваємося забрати і вас, шановний глядачі. І, можливо, ця космополітична подорож зіштовхне вас із особистими питаннями до вас самих.

КІНЬ. Еврідіки більше немає.

ОРФЕЙ. Це колосально.

Еврідіка зникає, Кінь перетворюється на Смерть, герої вистави вирушають у метафізичну подорож вимірами, часами і просторами у пошуках справжньої любові.

У 1945 році, у щойно звільненому від фашистів Парижі вийшов фільм Марселя Карне «Діти райка». Він відразу став лідером французького кінопрокату, а незабаром отримав і головну нагороду Венеціанського кінофестивалю. А автор сценарію, Жак Превер, був номінований на «Оскар». Так яскраво почалася історія легендарного фільму, який і сьогодні вважається шедевром світового кінематографа. Як писав критик Ендрю Сарріс про «Дітей райка»: «Той, хто зміг встояти перед його яскравим чарівністю, не заслуговує того, щоб побачити Париж». Проте, сценічних версій, наскільки відомо театру, не існує.

У виставі піднімаються теми складності та неординарності театрального світу; подвійного існування людини театру в навколишньому світі і в світі мистецтва, який повертає відчуття «втраченого раю»; покликання, яке стає для артиста і щастям і прокляттям. І, звичайно, постає питання, чим буде людина без любові – не більше, ніж мертвою лялькою.