«Залiзна людина», або мистецтво з металу

— Олександре, як давно Ви займаєтесь виготовленням композицій з металу та що надихнуло Вас на таке незвичайне хобі?

— Я був звичайним підприємцем, продавцем, електриком, та одного дня на мене зійшло осяяння і я зрозумів, що хочу робити сувеніри з металу. А почалося все з того, що я поставив на вітрині свого магазину інструментів металеві китайські фігурки, а також різні композиції з «Лего», які почали користуватися попитом у покупців. І коли я зрозумів, що людям вже набридли банальні подарунки у вигляді шкарпеток чи дезодорантів, я вирішив робити залізних чоловічків сам. Тим паче що у дитинстві я був юним техніком та мав до цього хист та спадковість: мій батько був креативним інженером-конструктором, а мама працювала на заводі слюсарем-складальником електроапаратури. Тому різні гвинтики та гаєчки, а також спеціалізована література завжди були в нас дома. Спочатку я запропонував втілити мої ідеї знайомому зварнику, але він відмовився. Тоді, спостерігаючи за тим, як він працює, одного дня я взяв у нього зварювальний апарат, спробував працювати з ним сам і зрозумів, що зможу цьому навчитися.

15 травня 2009 року я вважаю днем початку моєї нової справи, коли в мене з’явилися справжні вироби. Потім я почав вивчати анатомію людини та іншу літературу, щоб робити металевих чоловічків правильних пропорцій та гармонійні композиції.

— Де Ви демонстрували свої металеві вироби?

— Я брав участь у різних етно-фестивалях, ярмарках, виставках, мото- та авто-шоу. Я виставляв там свої роботи і бачив позитивні відгуки, слухав поради та побажання людей. Особливо мені подобається займатися нестандартними проектами з будь-яких металевих матеріалів. Наприклад, коли на вулиці Пушкінській розбирали трамвайні колії, я купив 2000 довгих цвяхів, якими кріплять рейки, і зробив з них повнорозмірний стілець. Я поставив собі за мету не змішувати різносортні матеріали. Це важко, але на рівень вище, ніж робити металевий «вінегрет». Згодом кількість моїх робіт перевищила місткість моєї майстерні.

— Як довго Ви працюєте над одним виробом?

— Що найцікавіше, нестандартні та творчі речі, які мене надихнули, я можу зробити за один день. Це, наприклад, герб України з лопати або рука з металевого ланцюга. Ідею я можу виношувати тижнями й місяцями, але коли виникає натхнення, я можу дуже швидко втілити її в життя. Дуже часто я роблю речі, в яких навіть не тямлю. Наприклад, не маючи музичної освіти, вирішив створити з металу повнорозмірну гітару, і я зробив цілу серію гітар: з довгих цвяхів, з ланцюга, з автозапчастин та з лопати. Складні композиції на замовлення вимагають більше часу — від кількох днів до кількох місяців.

— Які незвичайні роботи Ви створювали на замовлення?

— Це різні тематичні композиції. Наприклад, рибалка у човні, будівельник на підставці у вигляді кельми з «цегляною» стіною з гвинтиків. І навіть різні несумісні речі, як то людина на велосипеді, яка в одній руці тримає гітару, в іншій — книжку, і все це на підставці у вигляді токарного верстату. Такі композиції на довгий час зупиняють будь-яке свято, де гості починають роздивлятися незвичайний подарунок і згадувати різні події з життя іменинника, які втілені в металі. Популярна композиція — це подарунок директору. Як правило, це складна конструкція з багатьох елементів. Наприклад, план підприємства з прохідною, мініатюрними цехами й верстатами. А оскільки директор любить більярд, то цей завод стоїть на підставці у вигляді більярдного столу. Колись я навіть створював ТЕЦ в мініатюрі з усіма необхідними атрибутами. Такі роботи досить популярні серед керівників Харківського міськвиконкому. Одного разу на замовлення я створив металеву мініатюру мотузкового парку, де замість дерев зробив пальми, і коли реконструювали парк Горького, керівництво міста замовило мені зробити такі ж самі пальми на вході до мотузкового парку, тільки реальних розмірів. І я створив чотириметрові пальми з нержавіючої сталі, на кожній з яких 750 елементів луски, обточених вручну, металевого чоловічка та назву парку з дроту. Наразі я захоплююся створенням великих тварин з дроту.

— А чим Ви дивуєте своїх близьких?

— Дружині я дарував металеві серця та балерин, а також робив для нас двох особливі кільця, де на моєму — гвинтик, а на її — гайка. Донька з дитинства бавиться тваринками, які я роблю з різного металобрухту. Не дивно, що з

9 місяців, ще не навчившись ходити, вона стукала молотком у моїй майстерні. Зараз Маргариті сім років, і вона із захопленням робить сама іграшки з дроту.