Чи слід боятися нового закону про працю?

Майже півстоліття трудові відносини в Україні регулює радянський Кодекс законів про працю. За цей час відносини між працівниками і роботодавцями дуже змінились, з’явились нові форми і можливості, а закон залишився той самий.

«Безнадійно застарілий Кодекс законів про працю. Він був створений в 1971 році, коли усіма підприємствами володіла держава, і фактично він мав захистити працівника державного заводу від свавілля радянського чиновника. Зараз, у ХХІ столітті, ми пропонуємо ті самі правила для підприємців, для офісів іноземних та інноваційних компаній, і не дивно, що вони не хочуть їх приймати», – пояснює Президент Володимир Зеленський.

В уряді кажуть, що мета нового закону – осучаснити трудові відносини, створити умови для легкого працевлаштування і комфортної праці. При цьому закон повинен зберегти базові соціальні гарантії чинного законодавства і запропонувати чимало новацій.

Тривалість робочого тижня, як і раніше, не може перевищувати 40 годин. Перерва між робочими змінами не повинна бути меншою за 12 годин. Понаднормова робота повинна оплачуватись у підвищеному розмірі – на 20% вище за ставку. Без змін залишається кількість днів оплачуваної відпустки – 24 дні на рік. Водночас збільшується тривалість відпустки за власний рахунок – з 15 до 30 днів на рік. Проєкт передбачає рівність трудових прав громадян, забороняє будь-яку дискримінацію, зокрема, через гендерну ідентичність та сексуальну орієнтацію.

За даними міністерства економіки, лише 12,8 з 28,5 мільйонів працездатних українців працюють легально. Часто робота «у тіні» є вимушеною через неповну, віддалену або сезонну зайнятість.

Згідно з законопроєктом, укладення трудового договору в письмовій або електронній формі тепер є обов'язковим як для роботодавця, так і для найманого працівника. У ньому мають бути прописані права та обов'язки сторін, їхня відповідальність, опис роботи, тривалість робочого часу, умови роботи. При цьому закон передбачає аж сім видів трудових договорів: безстрокові, строкові, короткострокові, сезонні, з нефіксованим робочим часом, учнівські, договори з домашніми працівниками.

Експерти кажуть, що таке різноманіття договорів допоможе офіційно працевлаштуватися багатьом українцям. Наприклад, це стосується фахівців, яких залучають до роботи час від часу: репетиторів, будівельників, майстрів з ремонту обладнання, а також веброзробників, дизайнерів та копіратерів на фрілансі.

«Зараз кодекс законів про працю не передбачає роботи з дому, тому приходиться викручуватись – начебто людина працює в офісі, а насправді вона це робить вдома», – каже експерт з оцінки персоналу Віталій Лисий.

Так само завдяки учнівському трудовому договору студенти зможуть легально працювати, навіть якщо навчаються на денній формі. Для працівників віком від 16 до 18 років робочий час не може бути більшим за 36 годин протягом тижня. Тож юні українці зможуть отримувати трудовий стаж, соціальне страхування та інші гарантії захисту своїх прав.

Більше свободи з’являється завдяки запровадженню електронних трудових книжок, які не потрібно зберігати та передавати з одного місця роботи на інше. Інформація про трудовий стаж українців ще з 2000 року зберігається в електронних реєстрах. Працівники, які надалі захочуть користуватися паперовими книжками, зможуть це робити. Але це буде необов’язково.

Чи не найбільшої критики законопроєкт зазнає через положення про звільнення працівників. Профспілки висловлюють побоювання щодо розширення прав роботодавців розривати трудові договори з власної ініціативи. В уряді запевняють, що, навпаки, законопроєкт більше захищатиме працівників від необґрунтованих звільнень роботодавцями, аніж чинний трудовий кодекс.

Зараз роботодавець може звільнити співробітника без необхідності пояснювати підстави звільнення. Такі скорочення часто маскують під реорганізацію, при цьому в більшості випадків не сплачуючи жодної вихідної допомоги.

«Пропонуємо роботодавцям бути передбачуваними і послідовними у відносинах з працівниками. Причинами для звільнення з ініціативи роботодавця можуть бути підстави, прописані в трудовому договорі, який підписує працівник і роботодавець при оформленні трудових відносин. Ніяких вигадок і маніпуляцій в процесі роботи», – зазначає міністр економіки Тимофій Милованов.

Новий закон встановлює чіткі терміни попередження працівників про звільнення. Що довше людина працює, то раніше її мають сповістити. Якщо працівник пропрацював понад 10 років, строк попередження про звільнення має становити не менше 90 днів, якщо понад 5 років – не менше 60 днів, понад півроку – не менше 30 днів, менше 6 місяців – не менше 15 днів.

При цьому у законі дійсно є норма, яка передбачає можливість звільнити працівника «день у день», але тільки за умови обов’язкової матеріальної компенсації. Йдеться про подвійну денну зарплату за кожен робочий день зменшеного строку попередження. Тож працівник, якого звільняють без належного попередження, може отримати від однієї до шести заробітних плат у вигляді компенсації.

Так само зберігаються і будуть працювати профспілки. Милованов запевняє, що профспілки не ліквідують, а лише планують переглянути їхні обов’язки. І уточнює: «Робота профспілок має стати ефективнішою, ніж щорічна роздача подарунків до Нового року, видача обмеженої кількості путівок».

В уряді кажуть, що навіть за умови швидкого розгляду закону у парламенті українці встигнуть підготуватись до змін. Перехідний період передбачає, що з моменту підписання президентом закону у підприємств буде ще пів року, щоб привести узгодити документи із новими нормами, і ще рік, аби перепідписати трудові договори.