На цьому місці у тривожному сорок першому було єврейське гетто. Звідсіль їх вивозили у Дробицький яр і там розстрілювали. Понад 15 000 невинних людей загинули від рук фашистів. Тепер тут – стіна скорботи. Встановили її 20 років тому. Сьогодні до цього меморіального комплексу несуть квіти. Вшанувати пам"ять закатованих євреїв прийшли їхні нащадки, школярі, чиновники.
Лариса Воловік директор Харківського музею Холокосту
-У меня погибли пять человек родственники мужа в Дробицком яру, а мои дедушка и бабушка были расстреляны в маленьком городке Кралевец Сумской области, пожилые люди, которые на подводах пытались уехать, а потом решили – ну мы мирные люди, мы не армия, мы не воюем и они возвратились, и их убили, и ещё 73 еврея, которые были в Кралевце.
З тих, хто врятувався наразі у Харкові проживає десятеро. Пенсіонерка Олена Щербова десятирічною дівчиною разом із родиною потрапила у гетто. Розповідає, жити доводилося в бараках у нелюдських умовах. Поступово євреїв вивозили і розстрілювали. Олені ж вдалося вижити.
Олена Щербова колишній в'язень гетто
-Мы узнали, что это обман и решили каким-то путём выйти, и вот в ночь с 1 на 2 января, мама со мной и с сестрой смогла выйти. Мы вышли, сорокоградусный мороз, кое-как добрались до города, без документов. Нас прятали по сёлам.
Також пам"ять про тих, хто не врятувався і загинув вшанували хвилиною мовчання.
Анастасія Полякова, Ярослав Кононенко Харьковские Известия
