Анатолію Шльопіну – дев'яносто один рік. Та він все такий же мужній, статний та впевнений. Перший день війни він пам'ятає добре, зустрів його у Харкові.
Анатолій Шльопін ветеран
Началась война, мы последним эшелоном с города Харькова уехали в Челябинск, в сорок втором году меня призвали в армию и я уже в конце 42 года был на Калининском фронте.
Далі він служив в артилерійській бригаді, в розвідці. Пройшов другий, третій білоруські фронти. В сорок четвертому його ранили, півроку знаходився у госпіталі. Але день Перемоги йому теж вдалось зустріти у рідному місті.
Анатолій Шльопін ветеран
Наверное, в Харькове нет таких людей, которые 9 Мая 1945 года на площаде Дзержинского праздновали первый день Победы. Мы собрались, харьковчане, раненые, рука на подвязках, в шинелях и шли по Сумской на этот праздник.
Це була велика радість. До неї, -каже вже ветеран Рашид Гатиятуллін, вони йшли роками.
Рашид Гатиятуллін ветеран
Война была тяжелая, справедливая и весь наш народ стремился к тому, чтобы Победа состоялась.
За цей подвиг їх вшановують і не тільки у мерії.
Рашид Гатиятуллін ветеран
Народ очень уважает подвиги ветеранов в городе Харькове. Нас уважает городская администрация, лично наш мер, Геннадий Адольфович, он очень хорошо к нам относится.
Анатолій Шльопін ветеран
В настоящее время я благодарю местные органы наши, благодарю городской совет, районную администрацию, что к ветеранам такое хорошее отношение.
