"Інфосіті" – інформаційно-аналітичний портал

Білки, тиша та осінні алеї: як сьогодні живе Центральний парк Харкова

YouTube video player

Листя на деревах жовтіє, повітря потрохи стає холоднішим, проте алеями Центрального парку продовжують прогулюватися люди, а газонами — стрибати білки та пташки. Під час війни, коли робота атракціонів зупинилася, парк відкрився містянам зовсім з іншого боку. Він перетворився на місце єднання з природою, куди щодня приходять люди, які хочуть провести час у тиші та спокої.

АНДРІЙ КРАВЧЕНКО, ПРЕССЕКРЕТАР КП «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРК»
Люди сюди приїздять для того, щоби прогулятися алеями, погодувати білочок, поспостерігати за природою, просто посидіти серед зеленої тиші. Ми поступово входимо вже в осінь, готуємося до того, що буде дуже багато листя, яке треба буде прибирати, готуємо до зими, починаємо готувати до зими наші газони, підживлюємо їх, так само зараз наші фахівці оглядають і кущі, і дерева для того, щоб вони гарно увійшли в зиму.

Серед постійних гостей парку — пані Валентина. Жінка каже: природа тут нагадує їй пейзажі з картин. Жартує, що вивчила парк уже настільки, що може працювати гідом.

Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.

ВАЛЕНТИНА ЛЕОНІДІВНА, ВІДВІДУВАЧКА ПАРКУ
Ходимо кожен день, бо живемо тут поряд. А подобається стрижка отам от. Кущі стрижуть, ось. І зараз на центральній алеї те ж саме роблять. А ще чистота подобається. У цьому році навіть плафони ліхтарів мили. Це дуже чудово. Зміни бачимо кожен день. Я бачу: кожен день прибирають, кожен день стрижуть, кожен день із квітами щось роблять. Тому я дуже рада, що живемо поряд і бачимо цю красу.

За словами «чистота» та «краса» стоїть щоденна робота людей. Її не завжди видно, однак саме працівники парку не лише зберігають його в належному стані сьогодні, а й з оптимізмом дивляться в майбутнє — готуються до повноцінного післявоєнного відкриття.

АНДРІЙ КРАВЧЕНКО, ПРЕССЕКРЕТАР КП «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРК»
Зараз пенькопонижувач прибирає залишки від сухих дерев. Бачимо, що всередині вони вже гнилі, тому треба було їх прибирати. Згодом натомість ми засіємо травою ці місцини — і вже, мабуть, наступного року будемо розглядати питання для того, щоб висаджувати тут уже нові дерева, щоб ця локація не була такою пусткою, а давала гарний краєвид тим, хто буде кататися після війни канатною дорогою.

ОСТАННІ НОВИНИ