Як і двадцять сім років тому – вони разом. Стоять пліч-о-пліч. Тільки тепер вони не рятують світ, а згадують колег. Ліквідатори аварії на ЧАЕС прийшли покласти квіти до меморіальної дошки Маї Фоміної, колишнього головного лікаря студентської лікарні.
Марина Бакуменко головний лікар Харківської міської студентської лікарні
-Майа Григорьевна возглавила бригаду, которая состояла полностю из сотрудников нашей больницы. Их отправляли на две недели в августе месяце в Чернобыль, а они там прорабатали месяц, потому что не было смены. И работали неосредственно в чернобыльской поликлинике и востановали ее работу, как вахтовой.
Ті роки добре пам'ятає Валерій Луців. Чоловік працював на атомній станції, а потім став ліквідатором.
Валерій Луців заступник голови Харківської обласної організації "Союз Чорнобиль України"
-То, что происходило, я видел своими глазами. Я видел горящий четвертый блок, я видел рыбаков, которы сидели прямо напротив блока, ловили рыбу. Ну а дальше, по прибытию, все занимались своими функциональынми обязанностями.
Стільки часу пройшло, -каже чоловік, а наслідки й досі фатальні. Для кожного ліквідатора. Хвороби, недостатнє медичне забезпечення, малі пенсії. Доводиться те, що гарантується державою, у неї вибивати,- розповідає голова обласної організації чорнобильців Анатолій Вінник. Наприклад, є програма забезпечення ліквідаторів житлом, але вона виконується не в повному обсязі.
Анатолій Вінник голова Харківської обласної організації "Союз Чорнобиль України"
Я приведу такой пример, у нас 1700 семей ждут своих квартир, 800- это остро нуждающихся, а мы в год получаем, последние годы, где-то в пределах до десяти квартир.
Проблеми вирішуються,- каже Анатолій Вінник, однак повільно. Щоб прискорити процес ліквідатори написали звернення до Кабміну та депутатів Верховної Ради. Головне питання – пенсії повинні виплачуватися згідно законодавства, а не постанови Уряду. Харківські чорнобильці сподіваються, що їх почують і в цій біді вони не залишаться наодинці.
Євгенія Кутнова