Цветы и благодарность живым воинам-освободителям

Михайло Люткевич пережив окупацію. Бойове хрещення отримав при визволенні Кракова. День Перемоги, 70 років тому, завжди в пам"яті.

Михайло Люткевич ветеран війни

Жили мы в землянках. И ночью, когда освободили. Когда сообщили, что День Победы. Команда такая поступила невероятная. Одна смена отдыхала. Я был наводчиком орудия. И вдруг поступила Команда. Поднимайся, стрелять будем День Победы.

Ще одна легенда. Анатолій Христофоров на фронт пішов добровольцем. Він один з тих хто звільняв Харків.

Анатолій Христофоров ветеран війни

Я, отец и брат 23 августа, в 7.10 утра. Я, отец и брат вступили в бои за освобождения Харькова. Отец погиб на моих плечах. Брат тяжело ранен – инвалид войны первой группы. Я остался жив. Дошел до Днепра. Форсировал Днепр. Был тяжело ранен.

Саме таким як вони, каже чотирнадцятирічний Даниїл, стискаючи гвоздики в руках, молодь і має завдячувами мирному Харкову.

Даниїл школяр

Что они сделали это большой героизм, это мужество, это действительно Победа. Победа над нацизмом.

Даниїл дякує ветеранам за Перемогу. Але понадусе, каже, хотів би сказати спасибі своєму прадідусеві, якого нажаль не стало ще до народження хлопця. Тому сьогодні, для Даніїла, кожна зустріч з ветеранами, це як зустріч з прадідом.