День особливих людей

Вони різні та особливі. Тут зібралися і дорослі, і зовсім малюки. Усіх їх об"єднує одне – вони люди з обмеженими можливостями. Та у центрі реабілітації "Промінь" до кожного знайшовся свій підхід. І сьогодні, в Міжнародний день інвалідів – усі разом вони дають концерт.

Наталія Чаплигіна директор Міського центру ранньої, загальної соціально-педагогічної і трудової реабілітації дітей-інвалідів та інвалідів дитинства «Промінь»

-Самое главное – любить этих детей и не видеть в них то, что этот ребёнок болен или у него какие-то особенности и воспринимать его как нормального ребёнка, и требовать от него, как от нормального ребёнка, вот тогда всё будет получаться и ребёнок  тогда себя будет чувствовать индивидумом, личностью себя будет чувствовать, а это главное – пробудить в ребёнке личность.

Із вихованцями працюють психологи, логопеди. Допомагають не лише дітям, а їхнім батькам – зрозуміти і прийняти свою малечу. А ще тут чимало гуртків і навіть свій театр

Наталія Карпенко вихованка центру

-Мне очень нравится участвовать и в театре, и в другой творческой самодеятельности. Я играла недавно в спекакле Нотрдам де Пари, я была ролью Эсмеральды.

Те, що інвалідність – не перепона для повноцінного життя знають і паралімпійці. Не дивлячись на травми та біль вони йдуть вперед і перемагають. Харківські спортсмени цьогоріч привезли дванадцять медалей з Лондона і кажуть, це не межа, попереду ще чимало роботи та нових досягнень.

Максим Веракса паралімпійській чемпіон з плавання

-Я знаю, что я нахожусь на своё месте, и могу защищать нашу страну на международных соревнованиях, я в своём состоянии могу приносить пользу для общества. Отплавал две паралимпиады, хочется поехать на третью,  и показать там высокий результат.

Інна Осетинська бронзовий призер XIV Паралімпійських ігор

-Если думаешь, вот я инвалид, надо, чтоб мне все помогли, а я так не сичтаю, я себя не считаю инвалидом, ну подумаешь, есть у меня травма, которая заметна при ходьбе, но в жизни, я не считаю, что я инвалид, и в принципе ни от кого не жду помощи и всего добиваюсь сама.

Але в місті для таких особливих людей створюють усі умови і намагаються дедалі їх вдосконалювати. Аби їм було комфортно жити та працювати.

Анастасія Полякова, Ярослав Кононенко, Харьковские Известия