День памяти жертв Холокоста. В Харькове возложили цветы в Дробицком яру

Вперше у Дробіцький яр Ренада Олександрівна потрапила у сорок першому році. Тоді їй було лише п'ять.

Ренада Олександрівна дитина війни

Бабушка считала, что нас должны увести в страну какую-то. И она сказала, что мама должна с детьми. Я и младшая моя сестра, должны были идти сюда.

Однак родину Ренади Олександрівні заселили у бараки. Там, окрім них, знаходилися ще тисячі євреїв. І ніхто не знав, коли нарешті їх вивезуть. Але батько Ренади не вирів, що їх звідси заберуть.

Ренада Олександрівна дитина війни

В один из дней он пришёл и сказал: всё, собираемся и уходим отсюда. Ты бери Ирочку на руки, пойдёшь за мной. А я Рену возьму за руку и выведу. Бабушка не захотела с нами идти. Она говорит: я очень похожа на еврейку. И вы как-то может и спасётесь. А я здесь останусь, не буду вам руки связывать.

Бабуся Ренади Олександрівні разом із іншими, хто залишився, були розстріляні у Дробицькому яру. Всього кількість жертв Голокосту тільки у Харкові налічує понад двадцять тисяч євреїв.

Тимур школяр

Здесь был массовый расстрел германскими войсками еврейской нации, так как они не любили евреев, считали их не чистоплотными. И они согнали их всех здесь и расстреляли. Вот буквально с этих холмов они поставили пулемёты, их всех согнали вниз и начали расстреливать.

Елеонора школярка

Их убивали и расстреливали ни за что, просто за их национальность.

У пам'ять про всіх загиблих, біля меморіального комплексу "Дробіцький яр" провели траурний мітинг. До головної стели поклали квіти.