Це чи не перші самостійні кроки в житті Дарини. Після кількох операцій, що зробили харківські медики, вона тепер потроху може пересуватися ось на таких ортезах. Разом з бабусею дівчинка приїхала з Лугащини на лікування, а от назад, додому, повернутися вони вже не змогли.
Наталія Єфимова мешканка модульного містечка "Надія"
Как говорится сюда я уже не возвращусь лечиться, а мне ещё лечить и лечить её надо. И 6 марта мы вселились сюда. Я благодарна, довольны мы, к нам отношение очень хорошее. Я говорю, если не будешь ходить, будешь сидеть в инвалидной коляске, она говорит нет, я хочу ходить. Но её мечта сбылась конечно.
А ще у Дарини є одна мрія – вчитися. От тільки можливості немає. Відвідувати школу самостійно вона не може, тож потребує дистанційних занять з вчителями. А в її арсеналі лише старенький планшет.
Дарина Бойцова мешканка модульного містечка "Надія"
На планшета мы не можем связаться с учителем, он не тянет, нужен ноутбук. Если бы был ноутбук, я бы программу подтянула.
У вихідні до модульного містечка приходить вчитель з англійської мови, з ним і займається. Інші предмети Дарина намагається освоїти сама.
Дмитро Борзенко офіційний представник мешканців модульного містечка "Надія"
Она не унывает, она сказала я добьюсь и всё. Если у кого есть возможность помочь, вы можете обратиться лично ко мне, либо приехать к нам в городок и пройти к ней в комнату и с ней пообщаться.
Ця дівчинка підкорила всіх тутешніх мешканців своєю відкристю і силою волі. Вони навіть взялися спорудити для неї спеціальний турнік для фізичних занять, аби прискорити повне одужання. Що їй вкрай необхідно, щоб здійснились її мрії.
Дарина Бойцова мешканка модульного містечка "Надія"
Первая мечта почти сбылась это ходить. Второе – посетить Париж.
