Дім забрала війна, а свято подарувало місто: історія маленьких харків’ян у вишиванках

Вони втратили дім, але не втратили дитинство. Тож нині один із харківських гуртожитків майорить українськими вишиванками. Барвисту сорочку сьогодні вдягнула і маленька Іринка. Усміхнена, активна, але з досвідом, що не личить її вікові. Вона евакуювалася до Харкова зі Старого Салтова ще на початку повномасштабного вторгнення.

ІРИНКА ПЕРЕСЕЛЕНКА ЗІ СТАРОГО САЛТОВА
Мені дуже подобається, я вже тут живу 4 роки Ми на кожне свято збираємося, нам дарують подарунки, ми розказуємо вірші, пісеньки. Сьогодні у нас свято – День вишиванок.

Поруч – ще одна героїня цього свята, Зоряна. Рік тому вона жила у Великому Бурлуку, а сьогодні з усмішкою каже, що Харків став її другим домом. Саме тут вона пішла до першого класу й зараз навчається в одній із міських метрошкіл.

ЗОРЯНА ПЕРЕСЕЛЕНКА З ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКОГО РАЙОНУ
-Я давно там жила і нас евакуювали. – Як тобі зараз в Харкові, чи комфортно тут жити?- Ну, мені тут комфортно жити. – А до школи ходиш? – Так, до першого класу.

Мати Зоряни пані Надія щиро радіє, що попри війну її донька має змогу відвідувати школу, гратися з друзями та хоч трохи відчути справжнє дитинство на смак. Це стало можливим завдяки численним ініціативам і заходам, що проводить як місто, так і благодійники.

Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.

НАДІЯ ПЕРЕСЕЛЕНКА З ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКОГО РАЙОНУ
Різні заходи: до нас приїжджають волонтери. Чесно, хотілося б, щоб більше приїжджали, щоб діток більше задіювали. Наша донечка цього року пішла в перший клас – метрошколу відвідує. Дуже їй подобається, дуже гарно вчителі ставляться. Знайшла собі нових друзів, влилась в колектив. І тут також багато діток. Зараз в гуртожитку роблять ремонт для комфортного проживання діток тут. Я вважаю, дякувати треба за те, що надали житло. Шкода, звичайно, що не в своїх домівках проживаємо, дуже тяжко було це пережити. Але на даний момент, я думаю, все буде Україна і все буде добре.

Свято Вишиванки для малечі було організоване Департаментом по роботі з внутрішньо переміщеними особами спільно з КУ «Офіс Реформ Харкова». Дату проведення обрали не випадково. Річ у тім, що захід приурочений до Всесвітнього дня Вишиванки, який традиційно відзначається у третій четвер травня.

ВІКТОРІЯ ІВЧЕНКО ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ ПО РОБОТІ З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ ХМР
Найвразливіша категорія на сьогоднішній день, яка є у нас в місті, це внутрішньо переміщені особи. Із місць тимчасового проживання, а їх у нас 52, проживає 888 діток. І, звичайно, до повномасштабного вторгнення діти в своїх містах, в рідному селі проводили цей День вишиванки в школі, урочисто проводили якісь там заходи, флеш-моби. Тому ми вирішили підтримати дітей із числа внутрішньо переміщених осіб і провести їм цей захід, щоб вони памʼятали, що вишиванка – це наш український шедевр мистецтва, який передається з покоління в покоління. І ми не повинні його забувати.

Під час свята не сумував ніхто. Спершу дітлахи розказували вірші, а потім бавилися разом із казковими гостями із Франсільванії – країни професій та захоплень, що є партнером картки харківʼянина.

Але за святковим настроєм – системна робота. Міська громада активно допомагає переселенцям адаптуватися. Від метрошкіл – до медичних обстежень.

ВІКТОРІЯ ІВЧЕНКО ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ ПО РОБОТІ З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ ХМР
Одна із головних задач Харківської міської територіальної громади – це адаптувати і інтегрувати внутрішньо переміщених осіб. Діти на сьогоднішній день відвідують метрошколи. Місця тимчасового проживання, дуже часто їх відвідують громадські організації, які проводять заходи більше розвиваючі, психологічні. Також Харківська міська територіальна громада розпочала дуже важливий захід, я вважаю, проведення медичного обстеження по всіх місцях тимчасово проживання. Де всі діти і внутрішньо переміщені особи отримують всю кваліфіковану медичну допомогу, яку вони мають отримувати, безкоштовно.

ВІКТОРІЯ ІВЧЕНКО ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ ПО РОБОТІ З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ ХМР
Так, їм важко. Ми це всі прекрасно розуміємо, що таке проживати не у себе вдома. Але вони пристосовуються, вони розуміють, що це не назавжди. Ми маємо надію, що закінчиться війна і ці люди матимуть можливість повернутися в свої домівки.

ОСТАННІ НОВИНИ

Чому не варто боятись ПТСР: поради військового психолога

Хвилина мовчання в День вишиванки: в Харкові вшанували загиблих захисників

Тисяча місць для героїв: у Харкові будують перший військовий колумбарій