Фоновий стрес. Чи спіткав він харків'ян і як вийти з цього стану

Війна триває, нажаль, вона не закінчиться завтра, через тиждень, місяць, як всі ми чекали в перші дні вторгнення російських окупантів, а це означає, що варто піклуватися про свій емоційний стан, кажуть психологи. А сьогоднішні стрес і депресіяї інші ніж на початку війни.

ГАННА ХАРКІВ’ЯНКА
В первые дни – это была паника, ты вообще не понимал, что происходит, куда бежать, что делать. А сейчас, наверное, то, что ты не уверен в завтрашнем дне, ты не понимаешь, что будет дальше. Ты не можешь ни планировать, такая безпомощьность что ли.

КАТЕРИНА ХАРКІВ’ЯНКА
Ми якось пристосувались до цих реалій. То потрібно шукати якісь гарні моменти в житті, рухатись далі.

Мирні втомилися навіть боятися. Стан втоми, спричинений постійними стресами, заступив емоції у людей. Хтось контролює свій психологічний стан, А хтось не взмозі пристосуватися і адаптуватися до сьогоднішніх реалій.

МІЛА ЧИСТІКОВА ПСИХОТЕРАПЕВТ
Більшість українців зараз проживають фоновий стрес. І нажаль, це стало звичкою і нормою. Ми вже не відчуваємо цей стрес. Але так ми заважаємо процесу адаптації. Адаптація нам дана, щоб ми набували нових звичок та навичок у сьогоденні.

Як пояснює психологиня, оскільки війна триває вже рік, українці зовсім інакше реагують на стоессові ситуації, наприклад, на повітряні тривоги та інші загрози, аніж в перші дні :

ВІТАЛІЙ ХАРКІВ’ЯНИН
Я серену отключил и хожу, если снаряд мой, то он мой, А если чужой, чего мне боятися.

Таку поведінку багатьох харків’ян можна пояснити механізмом адаптації, каже психологиня. Але зі зниженням рівня стресу, губиться і жага до життя, і тут варто не втратити потребу хоча б у базових речах: вода, їжа, сон, безпека.

МІЛА ЧИСТІКОВА ПСИХОТЕРАПЕВТ
Ми міцні горішки, міцна нація, але це необов’язково про те, що ми на самоті проживаємо біль, якісь емоції. Нам важливо ділитись цим, важливо давати вихід емоціям. Якщо хочеться плакати , поплачте. Це знизить рівень емоційного накалу. Робіть рутинну роботу, яку ви робили до війни, це дасть психіці розуміння, що життя продовжується.

В психології є такий термін – синдром відкладеного життя. І, на жаль, сьогодні це поширена ситуація серед українців. Багато хто поставив своє життя на паузу, не дозволяє собі маленькі радощі. Аргументуючи: “Ось дочекаюсь перемоги, тоді…”

Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.

Так от, психологи радять почати жити тут і зараз. Жити, перейматися буденними справами, радіти, це не означає, що людина забула про війну в країні, каже психолог.

МІЛА ЧИСТІКОВА ПСИХОТЕРАПЕВТ
Думками про те, що все ось-ось закінчиться, або через два-три місяці ми переможемо, і життя заграє новими красками, це відтягує, пролонгує процес адаптації. Ми як би завмираємо.

Щоб вийти з цього руйнівного стану, психологиня радить пригадати те, що було для людини цінним та важливим у мирний час. Спробуватм повернути ці заняття в своє сьогоднішнє життя. Спорт, музика, читання, в’язання, філіжанка запашної кави щоранку, перегляд улюбленого фільму ввечері – будь-які приємні речі. Таким чином процес адаптації до нових реалій відбудеться значно легше. Покращиться іемоційний фон.

ОСТАННІ НОВИНИ

Харків будує майбутнє: амбіційні проєкти та міжнародна співпраця змінюють обличчя міста

“Харківводоканал” підбиває підсумки й звертається до харків’ян

1500 прапорців з іменами полеглих героїв встановили біля зруйнованої будівлі ХОВА