Михайло Карпєєв – людина – легенда. У свої дев'яносто два виглядає, справжнім офіцером. Все такий же мужній, стрункий. Він – Герой Радянського Союзу, бойовий льотчик. На фронт потрапив у сорок першому, після закінчення військової авіаційної школи пілотів у місті Свердловськ. Воював під Ленінградом, Сталінградом, Південному, четвертому українському та третьому білоруському фронтах. Михайло Полікарпович здійснив триста десять бойових вильотів. Розповідає, що одного разу довелось скидувати бомби пораненим.
Михайло Карпєєв Герой Радянського Союзу
Был ранен в левую руку. Смотрю, рука весит, кость об кость загибается, боль такая. Думаю, как сбросить бомбы, если рука не действует?Там такие два шарика , нужно один дернуть, потом второй. Я значит рулевое управление зажимаю между колен и правой рукой беру за эти шарики, и как могу, спиралю, они падают.
На все життя, -каже учасник Великої Вітчизняної, йому запам'яталось саме виконання бойових задач. Необхідно було забути про все і зробити все можливе, а інколи навіть і неможливе.
Михайло Карпєєв Герой Радянського Союзу
Есть задача, все. Там главное что? До полета, ну как на казнь, а когда сел в кабину, все с тебя сходит и цель только одна – как выполнить боевую задачу.
Із 1418-ти днів, скільки тривала Велика Вітчизняна – 949 він провів на війні. Наприкінці сорок п'ятого за відвагу Михайлу Карпєєву присвоїли звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі "Золота зірка. Про його подвиги не забувають й нині. У День народження, яке відзначає Герой, до нього вишикується черга гостей.
Володимир Мисик народний депутат України
Герой Советского Союза – это самое высокое звание, которое было времен Великой Отечественной войны. И за тот подвиг, который сделал наш знаменитый земляк, знаменитый боевой летчик, очень важно, чтобы мы об этом помнили и максимально поддерживали. Поэтому эту традицию мы уже много лет поддерживаем, желаем нашему имениннику всего самого наилучшего и крепчайшего здоровья. К сожалению, Героев Советского Союза, тех свидетелей жестоких боев за освобождение нашей Родины осталось очень мало и мы должны вот эти контакты, должны этих людей беречь и сделать все возможное для того, чтобы у нас возможность общаться была предоставлена и в дальнейшем.
Саме від спілкування з ветеранами, залежать і долі майбутніх поколінь, -каже Володимир Мисик. А Михайло Карпєєв, навіть у свої дев'яносто два, передає весь свій досвід.
Денис Кобзар правнук Героя Радянського Союзу
Я горжусь своим дедушкой тем, что он Герой Советского Союза, он очень много воевал. Он очень сильно держится и его все знают.
Юлія Кобзар онука Героя Радянського Союзу
На сегодняшний день, наверное, мало людей понимают то, что происходило и нет уважения. То есть если бы может быть больше молодому поколению сейчас рассказывали об этом, чтобы понимали,что такое война и как тяжело все это переживается, и во время войны не терять своего человеческого облика. То есть я считаю, что такие рассказы закаляют понятие добра и зла.
