Хвиля підліткових самогубств докотилась і до України. В соціальній мережі десятки відкритих та закритих "пабліків", в яких дітей штовхають на самогубство. "Тихий дім", "море китів", "мертві душі". Сотні учасників, сумні зображення та записи на "стіні". В коментарях – історії тих, хто зусиллями адміністраторів "груп смерті" підійшов до межі впритул.
ЦИТАТА с группы "Вконтакте"
– Долгое время сидела в его группах и группах про суицид. В итоге 18.10.16 вены вскрыла, сразу же хотела спрыгнуть, но сняли, а руки зашили (21 шов был).
В "групах смерті" підлітки стають учасниками квесту, сенс якого не вкладається в голові. Одне за одним вони виконують завдання адміністраторів, остання місія – померти.
Учасниками "груп смерті", кажуть психологи, найчастіше стають діти, які нмагаються втекти від реальності – від жорстокості батьків, невизнання однолітків та нестачі уваги в реальному житті.
Тетяна Балан психолог
Если дети сталкиваются с такими проблемами, то, конечно, они будут искать способ контактировать, где им комфортно. и если это не будет семья, если это не будут только родители, это будут сверстники. И придется контролировать, с кем общаются ваши дети, в каких социальных сетях и группах они состоят. и чем меньше у родителей доверия с детьми, тем сложнее им будет контролировать. И тогда возникает вопрос, а какое у нас должно быть взаимодействие с детьми, чтобы можно было спокойно поговорить. Рекомендация сказать так : "А можно я посмотрю твою "стену", в каких группах ты состоишь? Я не буду, конечно, читать твои переписки, это очень личное, безусловно " .
Якщо ж дитина категорично відмовляється ділитись вмістом своєї сторінки зі старшими, розповідає Тетяна Балан, іноді варто зробити це без дозволу. Така пігулка, визнають спеціалісти, гірка, та вона може врятувати життя.
