Харківські десантники відзначили професійне свято

Юлія Чорна кореспондент

-Десантників по праву називають гордістю збройних сил України. Вони воювали в Афганістані і ліквідовували наслідки Чорнобильської катастрофи. Оскільки колишніх десантників не буває, сьогодні всі, хто по волі долі носив блакитний берет, відзначають професійне свято. В Харкові святкування розпочалося з самого ранку і по всьому місту.

Парк Горького, сад Шевченка – незважаючи на робочий день сьогодні блакитні берети скрізь.

Дмитро Француз десантник

-Отпустили, отпросился, потому что знают – 2 августа – это мой праздник. Даже начальство говорит – вот тебе подарок, не вопрос.

Роман Козуб десантник

-Конечно отпустили, потому что я уже в отпуске. Меня начальство мое, не буду говорить, где работаю, в отпуск всегда отпускает, когда день десантника.

Святкують і ці чоловіки. Вони щороку збирається разом. Всі – товарищі по службі. Навіть більше – брати. Адже разом пройшли вогонь, воду і мідні труби. В цій компанії старше покоління завжди виховує молодь.

Роман Верьовкін десантник

-Нужно поддерживать не только себя, как многие считают – я, и больше меня ничего не интересует. А у нас идет братство. Подойдите ближе, что я один в кадре стою? Вот парни, чуть-чуть позже служили. Мы все это как-то в одном лице.

Олексій Корованський десантник

-Мы не делемся нигде никак. У нас вот ребята были в Москве, и в Киеве. Россияне к нам приезжают, мы ездим в Россию. Принцип такой – голубой берет и тельняшка – это все. Это на всю жизнь.

Святкують зазвичай спокійно. Звісно, не без алкоголю та пісень, однак пляшки на головах не розбивають, тільнішки на грудях не рвуть, купатися у фонтани не лізуть. І не тому, що вони сьогодні не працюють. Просто, кажуть десантники, дорослі чоловіки так вести себе не повинні.

Роман Козуб десантник

-Ребята у нас служили, служили, война вся эта, и то, что думают, что они все дураки – не скажу \склейка\ Мы уже не в том возрасте, чтобы шалить. Никогда мы не шалили, мы люди нормальные, пошутить любим.

Олександр Тиршу десантник

-Мы очень культурненько встретились, встретили старых друзей, поотдыхали, увидели знакомых, поздравили наших сослуживцев, которые сейчас служат, и контрактников, которые во всех бригадах, и в Косово, и ездят на ротации

Єдине, чого не вистачає харківським десантникам для повного і щастя – пам"ятника засновнику їхніх військ – Василю Маргелову, як його називають дяді Васі.

Юлія Чорна