Харьковчанин Павел Шеин отметил свое 100-летие
Святковий стіл, квіти, подарунки та найближчі люди поруч. Так Павло Іванович Шеін у родинному колі відзначає свій сотий ювілей. Його життя, як каже він сам, не можна назвати простим. Голодомор, Друга світова війна, бідність. Через все це пройшов ювіляр. І навіть в День народження він поринає у спогади, що добрими не назвати.
Павло Шеін ювіляр То, что я пережил – вот этим можно гордиться, что я пережил. Все невзгоды я на этом дне пережил, все свои трудности от начала моего еще рождения. У меня всегда были трудности. Еще я был совсем ребенком – болел здорово, пережил все. Пережил оспу, я был рябой. 4 года мне было, я пережил тиф.
Я не сказал, еще пропустил 32-33 год. Я пухлый от голода ходил, глазами не видел, запухшее лицо было, ноги пухлые, руки пухлые. И я работал еще на свинарнике. Все это досталось мне нелегко.
Але, незважаючи ні на що, зі всіма труднощами Павло Іванович впорався. І сором'язливо додає, що так розпорядилася доля. Тож вважає, це і секретом свого довголіття. Але головне – не тільки щасливий випадок чи доля, зазначає Павло Іванович, значну роль відіграє і сім"я. Завдяки підтримці рідних та близьких він впорається з усіма негараздами. Ювіляр дуже пишається успіхами своїх дітей та особливо онуками, які зараз мешкають у Білорусі та Китаї. Однак постійно приїжджають до улюбленого дідуся.
Павло Шеін ювіляр Внуки, внуки, конечно, у меня хорошие, ничего и сказать нельзя, хорошие, они ко мне каждый год. Учились, в институтах учились, приезжали, каждый год ко мне приезжали. Вот и сейчас приехали.
Та до Павла Івановича в цей знаменний день завітала не лише сім"я, а й представники адміністрації Московського району. Вони також привітали ювіляра зі сторіччям.
Випуск № 31 (946) від 11.03.2025
