Підтримка і медична, і людська. Отримати якісну паліативну допомогу на дому не можуть більшість невиліковнохворих. І не тому, що рідні не бажають цього роботи. Просто ця допомога – має свої особливості. Саме тому у місті три роки тому відкрили спеціалізований заклад – Хоспіс. Його розташували тут, на території сімнадцятої лікарні. Та цьому відкриттю передувала глобальна робота. Будівля, де зараз знаходиться хоспіс, була повністю зруйнована. І поетапно, крок за кроком, тут проводили відновлювальні роботи
Дмитро Черепов головний лікар Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 17
-Все деньги, которые потрачены на восстановление данного лечебного учреждения со своей историей – это деньги были харьковского горсовета. Эта программа, этот проект 2007 года, и для учреждения площадью за рекордные 3 года, мы приняли уже через 3 года первых пациентов.
Саме у жовтні дві тисячі десятого відкрили першу чергу хоспісу. А рік тому – цей спеціалізований медзаклад став працювати на повну потужність. Тут одночасно може перебувати вісімдесят невиліковно хворих городян.
Після важкої операції на головному мозку Тетяна Шевченко тепер прикута до ліжка. У жінки – відмовили ноги. Тетяна вирішила, за станом здоров'я їй краще перебувати в хоспісі.
Тетяна Шевченко пацієнтка хоспісу
-Я дома не могу быть одна, понимаете. Сын работает, семья у него. А я ж одна, как я могу быть дома сама, сама себя не обслужишь.
Від вимірювання тиску до встановлення крапельниць. У Хоспісі пацієнт отримує найрізноманітнішу допомогу. І їжа, і медикаменти фінансуються з міського гаманця. З розрахунком – на одну людину дев*яносто вісім гривень на добу. Працює у Хоспісі майже сто медпрацівників. У таких умовах, розповідає пацієнтка Ніна Скирда, їй вдається значно легше переносити хворобу.
Ніна Скирда пацієнтка хоспісу
-Это не больница. Я вам скажу честно – по городу Харькову нет такой. Я лежала в больнице, ну нет такой больницы. Нет такого ухода, нету чистоты нигде нет, как вот в этой больнице. И вы бачите, какая я, выкохали.
Зараз у хоспісі, що є відділенням сімнадцятої міської лікарні, знаходиться більше п'ятдесяти пацієнтів. Аби влаштувати хворих сюди, кажуть лікарі, потрібен мінімальний список документів: харківську прописку, діагноз, що свідчить про невиліковну хворобу та виписку з районної поліклініки.
Дмитро Черепов головний лікар Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 17
-Самое главное – это желание самого человека, родственника или опекуна быть госпитализированным в отделение Хосписа. Это и законодательство, и из морально-этических соображений.
Паліативна допомога – це допомога не лише пацієнтам, а й їхнім родичам, впевнена Людмила Аргун. Її мати вже багато років хворіє на поліартрит, і не може самостійно пересуватися.
Людмила Аргун родичка пацієнтки хоспісу
-Такого ухода, как здесь, внимания, дома мы не можем обеспечить. Здесь и гуляют с ними, и купают. Дома нет пандусов, к сожалению. Мы не можем её выгуливать. Отношение просто шикарное. У меня бабушка обожает всех работников
Хоспісна допомога – питання не лише медичної сфери, а й соціальної. Підтримувати невиліковно хворих потрібно духовно та психологічно, впевнені вони самі. І в цій роботі медикам допомагають волонтери. Анастасія Рождественська вже рік відвідує пацієнтів хоспісу. Дівчина запевняє, тепла бесіда та підтримка для таких хворих, кращі за будь-які ліки.
Анастасія Рождественська волонтер
-Мы приходим и общаемся с людьми. Поскольку пациентам на данном этапе жизни важно просто присутствие человека рядом. Чтобы была возможность кому-то о своей жизни расказать, узнать что происходит нового, просто пообщаться, побыть рядом, подержать за руку, если нужно.
Але сьогодні далеко не всі смертельно хворі люди, які потребують паліативної допомоги, готові перебувати у такому медзакладі як хоспіс, зазначають і фахівці. Тож для покращення такої допомоги – слід мати і виїзну службу, що працюватиме на дому, за викликом. І такий проект вже є у Харкові, та поки, експериментальний. Він отримав підтримку та фінансування в Євросоюзі. Протягом трьох років виїзні бригади допомогли чотирьомстам важкохворим городянам.
Ірина Баглаєнко куратор проекту
-Выездная служба состоит из 13 сотрудников: это руководитель проекта, бухгалтер, водитель, 3 врача у нас на службе, врач-терапевт, невропатолог, психотерапевт, психолог, юрист, соцработники, медсёстры и санитары. Помощь была доставлено в виде медикаментов. памперсов, пелёнок, продуктовых наборов на общую сумму 250 тыс грн – это за 3 года.
Звичайно, у догляді за важкохворими на дому – вагома частина обов'язків лягає на плечі близьких. І вони мають володіти азами паліативної допомоги, впевнені у мерії. Відповідні курси – у Харкові вже проводять, силами громадських організацій. Цей проект – повинен продовжуватися, каже віце-мер Світлана Горбунова-Рубан. Він стане частиною медичної реформи. До неї ввійде і пункт надання хоспісної допомоги смертельно хворим на дому.
Світлана Горбунова-Рубан заступник Харківського міського голови з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення
-Мы на это рассчитываем и будем работать, потому что будет создана система оказания неотложной медпомощи. То, что было когда-то, когда круглые сутки дежурила врач, медсестра, машина. И выполняли своевременно все назначения. И конечно же создавая неотложную помощь, мы будем думать о помощи на дому для неизлечимо больных людей. И отдавая наши стационары на второй уровень мы будем думать как мы сохраним или создадим или что-то ещё такое придумаем, чтобы это учреждение осталось в Харькове и мы имели возможность госпитализировать сюда жителей нашей территориальной громады.
