Як переселенці з Вовчанська стали харків’янами

Від їхніх життєвих історій сльози на очах. Бо кожен із них пережив найстрашніше – залишився без власного будинку, розлучився з рідними й починав усе з нуля у свої поважні роки. Але вони не зламалися. І розпочали нове життя у Харкові. Як це — стати частиною великого міста, розповімо далі.

ОЛЕКСАНДРА ПЕНСІОНЕРКА, ПЕРЕСЕЛЕНКА З ВОВЧАНСЬКА
Добре дуже, гарно, но вдома краще! Але його нема вже в нас, немає зовсім нічого. Наскільки сумую за домом? Кожен день. Нема! І ми вже старі не побудуємо. Це ж ми побудували з дідом, думали, що на старості не будемо нічого не купувати. Будинок є, все є у домі, і городик маленький був. Все саджали, синок, і помідори, і картоплю, і всього вистачало. І цибулю. Все було. Не купували такого. Городина вся своя була.

Чергову зиму бабуся Олександра проведе у Харкові. Вона з дідусем мешкає у невеличкій, але затишній кімнаті. Каже — тут про них дбають.

ОЛЕКСАНДРА ПЕНСІОНЕРКА, ПЕРЕСЕЛЕНКА З ВОВЧАНСЬКА
Всі хороші. Всі привітливі. Все добре. Тепло було цю зиму. А ви тільки не стріляйте. А так можна жити. Дякую, що прихистили нас. Дзвонить до мене син і дочка. Діточкам своїм передаю доці Наталі привіт і синку Серьожкі. Скучаю за вами. Я вже сина не бачила 16 років…

Історія пенсіонерів Олени та Миколи теж із Вовчанська. Усе, що створювали роками, зруйнувала війна.

Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.

ОЛЕНА ТА МИКОЛА ПЕНСІОНЕРИ, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ З ВОВЧАНСЬКА
Ми жили п’ять кілометрів від кордону. Було страшно. Центр міста розбили одразу. Наш дім ще стояв, коли ми виїжджали. Але потім без упину летіло, вибухало, горіло. Дома палали всі. Чоловік казав — я нікуди не поїду, тут народився, тут і помру. Але 13-го ранком нас евакуювали. Приїхали до Харкова — і здалося, що в іншу країну потрапили. Тиша, світло, транспорт їздить. До того ми жили без світла.

Згодом вони дізналися — їхнього будинку більше немає. Тепер подружжя облаштовує нове життя в Харкові.

ОЛЕНА ТА МИКОЛА ПЕНСІОНЕРИ, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ З ВОВЧАНСЬКА
Нас прийняли добре і приймають по сьогодні. І місцеві люди, і комендант, і чергові допомагають. Ми живемо вдвох, у своїй кімнатці — тепло, охайно. Нам усе підходить. Не вдома, звісно, вдома краще було. Але вже треба змиритися. Я б і тут жила. Харків взагалі хороший город. Харків хороший город, так.

ОЛЕНА ЖУЧЕНКО ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ АДМІНІСТРАЦІЇ НОВОБАВАРСЬКОГО РАЙОНУ З СОЦІАЛЬНИХ ТА ГУМАНІТАРНИХ ПИТАНЬ
Місто-герой Харків прийняв величезну кількість вимушено переміщених осіб. У Новобаварському районі сьогодні перебувають майже 18 тисяч переселенців, із них три тисячі — діти. З Вовчанська та Куп’янського району — 40 осіб, більшість літні люди. Ми створили для них максимально комфортні умови. Допомогли з відновленням документів, виплатами, медичним обслуговуванням, забезпечили продуктами, ліками, одягом. Головне — щоб вони відчували себе як вдома, затишно і по-харківськи.

ОСТАННІ НОВИНИ

• Медики харківської екстренки врятували життя по дорозі у відрядження
• У Ігоря Терехова з’явилися нові заступники
• Проєкт «Пліч-о-пліч» об’єднує громади для підтримки Сил Оборони (фото)
• Харків отримав додаткові кошти на зарплату вчителям і комунальникам
• У Харкові йде з посади багаторічна заступниця міського голови Світлана Горбунова-Рубан