«Якщо я втрачу руки, я буду диктувати». Історія харківського композитора Володимира Богатирьова (відео)

Таких як він називають – самородками. Володимир Богатирьов – харківський композитор нового покоління і з новим баченням в музиці. Він її слухав вже ще коли мати носила його під серцем.

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ КОМПОЗИТОР
Ще мене не було, а музика вже була. У моїй родині мати музикант і дуже сильно поціновували музику. У нас був магнітофон, були касети, потім був дисковий програвач. Весь час музика-музика. Моя мати грає на фортепіано. Тобто я з дитинства міг познайомитись і з закордонними якимось піснями, переважно там рок-гуртів, або поп-гуртів 80-90. І так само і класичні твори, оскільки мій дід був великим поціновувачем класики. І треба було на слух ідентифікувати, що звучить?! А, це концерт Вівальді, ага, а це симфонія Бетховена. А оце? А це я не знаю. Це Штраус!

І так поступово він занурювався у прекрасне. Музика, спів, хоча, каже, до музичної школи зовсім не тягнуло.

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ КОМПОЗИТОР
Сів вперше я в 3 роки. Я бачив мати грає і мені було теж цікаво, чим це вона займається. Ну і вона почала мені пояснювати, що є чорні, а є білі клавіші. І що чорні звучать ось та, а чорні ось так. І що музика вона не існує просто так. Ми можемо її побачити і не тільки почути. Вона існує не тільки на касетах і компакт-дисках, а ще є на папері. Вона показала, що це ось скрипковий ключ, от тут от нотки наші живуть, тобто ось ця нотка на фортепіано вона живе ось тут і ми її можемо побачити. І насправді очікувалось, що я піду в музичну школу. Бо мені було дуже цікаво. І я вже в 5 років знав такі фундаментальні базові речі, котрі вчать в музичній школі. Але не виходило, мені не вистачало якоїсь зібраності. А потім питання, чи йти в музичну школу. Спочатку я не хотів. Я дивився на своїх однолітків, котрих заганяють в ту музичну школу, а я .. що хоче 6-на дитина: гуляти, веселитися. І я прямо ревів. Я сказав, я не піду, мати сказала не хочеш, не ходи.

І лишень в 11 років хлопець таки пішов до музичної школи. Але знову ж таки, треба було визначитися з музичним інструментом.

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ КОМПОЗИТОР
Бабуся хоче, щоб на скрипці грав, мати каже, я не витримаю скрипку, тому, що ото там сусід на скрипці, ото і чутно як він ридає і пилить. Тоді фортепіано, мати, о ні, я оце помандрикала, нє. Ну почали. Гітара! На гітарі кожен дурень може зіграти, там музична школа не потрібна. Акордеон. Ну притягли мені акордеон, я його потримав, потягав, кажу нє, не подобається. Флейта. На флейті не пограєш і не поспіваєш. Потім кажу, саксофон, почали дізнаватись хто викладає, скільки він коштує, скзали нє, не саксофон. Короче кажучи, зійшлись назад на гітарі. Бо це не фортепіано, її можна з собою взяти. І водночас під неї можна поспівати. Ну зате швидко навчишся, це ж гітара. Віддали. Перші місяці це був якийсь спротив. Бо в гітарі є такий нюанс, що одна рука робить одне, інша робить інше. І мені в голові не вкладалось, як з цим взагалі жити можна? А потім я подивився один репортаж нашого харківського каналу про Річі Блекбора. Це такий гітарист гурту Діпьопол. А тоді я дуже захоплювався рок-музикою. Я от думав, що у мене буде свій рок-гурт, я буду співати. А тут говорять Річі отримав класичну школу як гітарист, а потім пішов у рок-музику. Думаю, ооо, можна навчатися і займатися рок-музикою, так це ж просто крута річ.

Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.

А далі Володимир почав писати музику. Все наче фантастично виходило поступово. Але щоразу треба було обирати. Як далі.

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ КОМПОЗИТОР
Мені викладач з гітари сказала, що так, це не можна просто так кидати, талановитий хлопець просто, йому треба музику. Я пішов спочатку в музичне училище і тяга от щось писати вона мене не зупиняла. Я продовжував писати, але переважно для гітари. А потім на 2-3 курсі зрозумів, що я навчаюсь з музикантами і вони теж вміють читати ноти. Я вирішив писати ще й для інших музикантів не тільки для себе.
От у мене там, от у мене друг баяніст – для баяну, подруга цимбаліст – для цимбал. А потім пішло: фортепіано, я почав пробувати писати для різних інструментів. Потім у мене склався свій ансамбль в училищі. Я зібрав коло однодумців, де ми почали грати різні твори в тому числі і мої. І це побачив мій професор, викладач, котрий тут мене провів сюди, скажімо так. Він тоді приїхав з Луганська, коли почалася війна. Він втікав від війни у Харків якраз. І його перевели у наше училище. І він почув, що є такий хлопець, котрий пише музику. Він сходив на концерт послухав мій ансамбль, і запропонував вступати сюди на композицію. Я ж кажу, це якось так, я не знаю, я не бачу себе композитором. А потім якось я втягнувся писати музику. І такий ось цілісний твір за який мені не соромно це було десь у 2014 році я написав «Реквієм пам’яті нашого ректора училища».

За роки своєї творчої діяльності Володимир Богатирьов зібрав чимало престижних премій, нагород та стипендій. Він дипломант Всеукраїнського конкурсу на написання і постановку камерної опери у Львівській національній опері та є лауреатом премії Третього Всеукраїнського конкурсу молодих композиторів. У Харкові його твори слухали на багатьох концертних майданчиках. Оскільки Володимир є диригентом та художнім керівником студентського оркестру «Rarazin Orchestra» та аранжувальником ансамблю «Semplice».

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ КОМПОЗИТОР
Я був художнім керівником і гітаристом у колективі під назвою Semplice». Спочатку це був колектив з 5 музикантів. Потім, коли почалося повномасштабне вторгнення, люди роз’їхалися і нас залишилося троє. І ми багато чого робити тут в Харкові: ми робили тематичні концерти в різних місцях. Коли почалось повномасштабне вторгнення ми зібралися у трьох в Кривому Розі і за місяць зробили абсолютно нову програму. Тому що те, що можуть зіграти 5, не можуть зіграти 3. І ми поїхали в тур правобережною Україною. Ми збирали кошти на ЗСУ. І насправді хотіли подарувати крихту щастя.

Окрім того, зараз Володимир викладає в університеті на кафедрі «Композиції та інструментування».

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ КОМПОЗИТОР
Як викладач я перед собою ставлю наступне завдання – переформатувати ту освіту, котру отримав я. Оскільки, коли я навчався, вона ще мала такий певний наліт постсовковості. Коли ти працюєш не на результат, а на перспективу. А це в корінь невірно. Зараз я хочу донести студентам, що сучасний композитор, він не обов’язково сидить за фортепіано і щось там від руки пише. Це дуже універсальна постать. Я, як композитор. не тільки музику пишу. Я ще й граю, продукую.

Але найвищий щабель чого прагне молодий композитор, це робити не одноденну програму, а гідну музику, що не залишатиме байдужим слухача. І взагалі, каже Володимир, сучасна українська музика дедалі більше викликає зацікавленість як всередині країни, так і за кордоном.

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ КОМПОЗИТОР
Зараз звертаються до композиторів, просять їх творити, аранжувати. І я, дійсно, хочу писати музику, писати для інструментів, писати для виконавців. Але у мене самого під час вторгнення пройшла така творча криза. Вона почалась ще після закінчення університету , я як композитор не міг зрозуміти, що я хочу, що я можу. Мені здавалося, що треба створити таке універсальне мистецтво, музику таку універсальну, щоб вона була цікава і пересічним, котрі там випадково зайшли на концерт і такі ух ти, яка музика, і професійній сфері. І під час повномасштабного вторгнення я зрозумів, що насправді це утопія. Немає у світі нічого універсального. Я зараз перебудовую своє мистецтво, щоб робити те, що хочу я. І я бачу, коли я роблю саме так, я знаходжу свого слухача і свою публіку.

І це Володимир Богатирьов налаштований втілювати в життя тут в Україні, в рідному Харкові. Щоб нести людям ту крихту щастя через музику.

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ КОМПОЗИТОР
Музика це частина мого життя і війна на неї не вплинула. Я не втратив,тьфу-тьфу, ні руки, ні ноги. Я не втратив сенс до існування. Музика – така річ, що не залежить від матеріального фактору. Ми навіть говорили з дружиною, ну, якщо я втрачу руки, то в мене є ти і я буду просто диктувати, що писати.

ОСТАННІ НОВИНИ

• Що допомагає харківським школярам визначитися з майбутньою професією?
• Відключення світла у Харкові на 24.11.2024
• ДТП у Салтівському районі Харкова: постраждали два пішоходи (фото)
• Харків наприкінці листопада (фоторепортаж)
• Цінність людського життя є найбільшою. На Меморіалі жертвам Голодомору відбулася панахида