Єдність у русі: у Харкові військові та ветерани зійшлися на інклюзивному тренуванні

Ці хлопці знають про війну не з чужих розповідей. Хтось із них уже повернувся з фронту, хтось узяв коротку паузу, однак сьогодні всі вони налаштовані на змагання — не між собою, а з наслідками пережитого. У Харкові влаштували інклюзивний захід «Адаптивний кросфіт «Єдність в русі»» — подію, покликану підтримати захисників та популяризувати інклюзивний спорт.

КАТЕРИНА МУЛИК ЗАВІДУВАЧКА КАФЕДРИ ЗДОРОВʼЯ, ФІТНЕСУ ТА РЕКРЕАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АКАДЕМІЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Ця ідея з’явилась після участі в міжнародному проєкті, де ми ознайомилися з досвідом польських партнерів щодо використання спортивних клубів та тренажерних залів для людей з інвалідністю. Ми проводили спільні тренування, тому й з’явилась ідея підтримати наших ветеранів і провести єдине тренування, де ми пліч-о-пліч з ними взяли участь.
До участі ми запросили ветеранів, які перебувають на реабілітації або продовжують службу. Дякуємо їм, що у свій вихідний долучилися. Виконували звичайні вправи з кросфіту — кардіо на тренажерах, роботу на силу, вправи на розвиток усіх груп м’язів.

На подію завітали й гості зі столиці — аби підтримати учасників та наголосити, що розвиток адаптивного спорту нині має особливе значення по всій країні. Та у прифронтових регіонах — особливо.

ЄГОР АЛЕКСЄЄНКО НАЧАЛЬНИК УПРАВЛІННЯ АДАПТИВНОГО СПОРТУ В ДЕРЖУСТАНОВІ «АГЕНЦІЯ МАСОВОГО СПОРТУ УКРАЇНИ»
Я приїхав підтримати відкрите тренування для ветеранів та людей з інвалідністю й розповісти про державну програму «Активні парки. Нестримні», в межах якої вже працює 160 адаптивних клубів по всій Україні. Плануємо запустити ще 40.
Прифронтові регіони мають бути пріоритетом, тому що наші люди віддають найцінніше — здоров’я. Ми маємо зробити все можливе й неможливе, щоб вони відчували підтримку суспільства та держави.

Фізична активність, кажуть тренери, — це не лише можливість тримати форму. Для військових та ветеранів — це емоційне розвантаження й спосіб зняти напругу, яка супроводжує їх щодня.

Серед учасників — ветеран В’ячеслав Кут’їн, який на фронті втратив обидві ноги і понад рік провів у російському полоні.

ВʼЯЧЕСЛАВ КУТʼЇН ВЕТЕРАН, КОЛИШНІЙ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИЙ
Спорт дуже важливий у житті ветерана, бо ми пройшли нелегкий шлях і не маємо зациклюватися на чомусь одному — потрібно розвиватися. До вторгнення я жив за кордоном, але у 2022-му повернувся воювати. Спортом почав займатися вже після полону — знайшов у цьому себе. Це відволікає від жахіть, які довелося пережити, допомагає здоров’ю й приносить задоволення.

Схожий досвід має й Арсеній — військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади НГУ «Скіф», який теж пережив російський полон.

АРСЕНІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ 5-Ї СЛОБОЖАНСЬКОЇ БРИГАДИ НГУ «СКІФ», КОЛИШНІЙ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИЙ
Коли я потрапив у полон і добрався до колонії, довелося якось упоратися зі своїми думками. Від них неможливо втекти, і спорт у цьому дуже допомагає. Коли переживання за рідних, країну, побратимів спрямовуєш у правильне русло, фізичні навантаження дають змогу тримати себе в нормальній фізичній і морально-психологічній формі. Це одна з небагатьох можливостей отримувати ендорфіни.
Ми на війні не злякалися артилерії, дронів, прямого бою. Тут так само — треба просто взяти себе в руки й зробити перший крок.

Організатори наголошують: сьогоднішнє тренування — пробне, але точно не останнє. Після налагодження процесу такі заняття планують проводити регулярно. Мета — показати, що єдність у русі можлива навіть у прифронтовому місті. Особливо, коли ця єдність народжується зі взаємної підтримки.