В Харкові більше двохсот тисяч переселенців. Через війну люди змушені залишати власні домівки та шукати прихистку. Одна з таких історій – це історія пані Тетяни. Жінка мешкала у Куп’янську, пережила окупацію та була змушена разом з сім’єю покинути рідне місто.
ТЕТЯНА ГУРА ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛЕННЯ ДЕННОГО ДОГЛЯДУ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ САЛТІВСЬКОГО РАЙОНУ
В Куп’янську була ситуація дуже-дуже неспокійна. І тому було прийнято рішення одразу виїжджати, тому що ми розуміли, що там будуть відбуватися бойові дії, і треба було виїжджати, щоб не наражати на небезпеку родину. А до Харкова їхали, тому що, ну, це найближчий, все ж таки, до нашої домівки. І на той час у нас була дорога тільки в Харків. В мене є подружка моя ще зі студентських років, яка мешкає в місті Харкові. І вона приютила нас. Деякий час ми мешкали в неї і займалися в цей час пошуком житла собі. І коли ми вже знайшли житло, то тоді ми вже перейшли на зйомне житло жити.
Тетяна – професійний педагог. 18 років жінка пропрацювала в професійно-технічному училищі майстром виробничого навчання. А потім змінила професію та почала працювати вихователем в дитячому садочку.
Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.
ТЕТЯНА ГУРА ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛЕННЯ ДЕННОГО ДОГЛЯДУ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ САЛТІВСЬКОГО РАЙОНУ
Я розуміла, що треба влаштовуватись якось. Життя триває. Я зареєструвалася через Дію в Центр зайнятості. І деякий час мені пропонували якусь роботу. Спочатку казали, за моїм фахом нічого немає, тому що садочки не працюють. А потім мені запропонували в територіальний центр. Я кажу: «Ну, я тоді спробую.»
Наразі Тетяна працює завідувачкою відділення денного догляду у Салтівському терцентрі. Тут люди похилого віку та особи з інвалідністю отримують підтримку: соціальну, психологічну, медичну. Вони займаються фізкультурою, відвідують гуртки та майстер-класи.
ТЕТЯНА ГУРА ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛЕННЯ ДЕННОГО ДОГЛЯДУ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ САЛТІВСЬКОГО РАЙОНУ
Коли я прийшла працювати, і знайомство відбувалося в мене з нашими підопічними, я казала, що я взагалі-то я працювала вихователем, вони мені казали: «Ой, Тетяно Володимирівно, ми ж ті ж самі діти, тільки шо дорослі, ми ж такі самі.» Ну, дійсно, вони схожі чимось на дітей. І тут же, бачите, у на такі ж гуртки, такі ж свята, вони нагадують, дійсно, дитячий садочок. Тому вони так шуткують, що ми також, як ваші дітки. Тому складнощів ніяких не було. Навпаки – цікаво. Кожна людина – це окрема особистість.
В періоди затишшя в Харкові до Тетяни приходить відчуття безпеки, адже місто живе та працює і вселяє впевненість у завтрашньому дні. Попри російські обстріли міста, жінка не бачить сенсу їхати кудись далі. Адже, як вона говорить, Харків – це вже рідне місто для неї та її сім’ї. Хоча зізнається, що неймовірно сумує за домівкою.
ТЕТЯНА ГУРА ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛЕННЯ ДЕННОГО ДОГЛЯДУ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ САЛТІВСЬКОГО РАЙОНУ
Це неможливо передати словами, як сумуєм. Так, ми іноді їздили туди, зараз не їздимо, бо дуже складна там ситуація. Ми їздили, приїжджаєш, заходиш, побита, розбита квартира. Але вона рідна. І досі у нас теплиться надія на те, що колись, можливо, це все зупиниться, і ми зможем повернуться додому. Ця надія, напевно, в кожного живе.
ОСТАННІ НОВИНИ
- Історія переселенки: як колишня вихователька допомагає людям похилого віку в Харкові
- Харківські патрульні через соцмережі розшукали водіїв, які порушили ПДР
- У Харкові жінка підпалила автомобіль свого свекра (фото)
- «Харківміськліфт» відпрацював понад 1,2 тисячі заявок громадян (фото)
- Внаслідок ворожого обстрілу на Харківщині постраждала жінка