Історія війни і життя ветерана Володимира Безкоровайного

Володимир Безкоровайний ветеран Великої Вітчизняної війни

-Станция запомнилась хорошо железнодорожная "Сарцы", которая неприлично действовала на меня уже как военный объект, и где приходилось всё время дрожать. Ну, да, война… Пуля, вжик, бум, бах, люди умирают вокруг и это всё на психику влияло. Тяжёлое, гнетущее состояние души, когда видишь гражданское население в тех условиях, которые им приходилось переживать. Не так за себя как за тех людей, у которых погибали дети, родные, мучались в страшных ранениях, больные. Часто встречалось так.

На фронті він був зв"язківцем. Каже, це була непроста спеціальність. Коли повсюди рвуться снаряди, його завданням булО забезпечити безперебійний телефоний сигнал, як то кажуть, будь-якою ціною. Одне з таких доручень пам"ятає досі – переправу через річку, саме за це він отримав свою першу нагороду.

Володимир Безкоровайний ветеран Великої Вітчизняної війни

-Днём надо было переправляться. Боевая обстановка, а в речке, когда переправа, окоп не вырыть, не получается. Ну переправился, я тогда уже был с радиостанцией. За переправу мне дали медаль "За отвагу". Задание выполнил и обеспечил связь всех войск, которые там были. Это один из моментов, которые запомнились.

Так потім пройшов зв"язківцем всю війну, аж до Варшави та Берліну. Після перемоги ще відправився до Магдебурга, де і закінчив свою воєнну службу.

Володимир Безкоровайний ветеран Великої Вітчизняної війни

-Оттуда  же я отправился на гражданку, тут уже нужны были люди на стройках, в поле и т.д. Меня поздравил с уходом Жуков, вот у меня лежат документы. Он там написал, чтобы я в гражданке показал себя не хуже.

И показав себе не гірше. Самовіддано, на одному підприємстві 40 років пропрацював інженером-конструктором. Та з гордістю показує свій парадний мундир, каже як для його років, то вже заважкий.

Бо увішаний нагородами – поряд з бойовими – відзнаки за чисельні трудові подвиги. Ось такий герой війни та життя, загартований і мужній і завжди у формі. Пояснює просто, ніколи не лінується. Свого часу захоплювався виробами з дерева, малюванням та рибальством. Навіть зараз не омене можливості підхопити рибину на гачок. От і вихваляється своєю модною вудкою.

-Она раздвигается, вот такая вот. А удобная, что быстро подматывается, это одна из видов современных удочек.

А ще в нього обов"язкова ранкова зарядка. Щоправда, замість гантелів – своє приладдя – підшипники, кожен вагою 3,5 кілограми. І от так щодня. Тож, каже, навіть зараз, готовий стійко приймати і труднощі, і недугу. Тому говорять його вже дорослі діти, а їх у нього троє, для всієї родини Володимир Петрович в усьому приклад.

Лариса Доманова донька ветерана Великої Вітчизняної війни Володимира Безкоровайного

-Вначале войны он прыгал с десантниками и у него не раскрылся парашют ни основной, ни запасной и он упал. Но он остался жив, как видите.  Я думаю в этом что-то есть. Он вылечившись снова пошёл на фронт. И мы очень рады, что он успел прожить такую длинную жизнь и он увидел и то, и то, и то и сейчас кое-что видит.

Олександр Безкоровайний син ветерана Великої Вітчизняної війни Володимира Безкоровайного

-Воевал и освободителем является и то, что я сейчас вот читаю "Спасибо деду за победу" – это не деду, а отцу моему. Вот это для меня особенное. Я могу его видеть и ему могу говорить – спасибо.

28 липня Володимир Петрович Безкоровайний святкуватиме дев"яносторічний ювілей. З цього приводу жартує, мовляв більша частина життя вже позду. Та вперед дивиться з оптимізмом і посмішкою, яка завжди допомагала йому в житті.

Володимир Безкоровайний ветеран Великої Вітчизняної війни

-Надо, чтобы люди всё таки улыбались, а не только грустили, поэтому я за улыбку, поэтому, может, поэтому мне больше удаётся.