Как переселенцы из зоны АТО начинают новую жизнь на новом месте

В неї тут свій світ – з іграшками та книжками для малюків. Переселенка з Горлівки Валентина стала волонтером в центрі допомоги таким же біженцям, як вона.

Валентина волонтер, переселенка з Горлівки

Ради них, ради как бы вот деток их, потому что понимаешь их боль, ее не только как бы вот видишь, ее прочуствуешь. поэтому хочется чем-то помочь. так что чем могу, тем помогаю.

В "Станції Харків" з малечею працюють психологи, через ігри та творчість намагаються повернути дітей до нормального існування. Без страху та сліз. А Валентина ж збирає дітям іграшки та солодощі.

Валентина волонтер, переселенка з Горлівки

Это все тяжело, тем более, когда сам знаешь, о чем речь идет, сама видела, сама с вот этими детками, у меня дочке 10 лет, племяннице 2,5 года и она только месяца через три после переезда, выезда оттуда она приходила в себя, всего боялась, каждого шума, шороха, то есть это тяжело. И здесь детки точно такие же, поэтому переносить, все видеть и вспоминать свое дите – тяжело очень, очень тяжело.

Поки підтримує когось, трохи забуває про свій біль. Валя весь час переживає. Там, в Горлівці залишився батько, не захотів кидати будинок.

Валентина волонтер, переселенка з Горлівки

Я его строил-строил, говорит, всю жизнь. Это дом дедушки. Ну и конечно собака, он вырастил ее, у нас большая собака. Если умру, то с собакой, говорит, вы все уезжайте, внуков берегите, и все, выгнал нас оттуда, просто выгнал. Дом, говорит, это еще так, если что, новый построим, а собаку, говорит не брошу.

Та якби не склалося життя переселенців тут, на новому місці, в Харкові, кожен мріє повернутися додому. А поки ж ось так допомагають один одному. Бо крім як на себе та добрих людей, кажуть, їм сподіватися ні на кого. Більш ніж півроку по всій країні мігрують десятки тисяч біженців, а держава і досі не вирішила, як їм допомогти.