Харків дякує освітянам: історії педагогів Слобідського району, які живуть і працюють в часи війни

Пані Тетяна — одна з тих, хто вчить не тільки читати й рахувати, а й любити життя, цінувати добро і боротися за справедливість. Уже півтора десятиліття жінка працює вихователем в одному із закладів дошкільної освіти Слобідського району. З дня в день, із року в рік вона запалює у серцях маленьких харків’ян іскру, яка згодом перетворюється на вогонь усього життя.

ТЕТЯНА МОРОЗОВА ВИХОВАТЕЛЬ КЗ «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ЯСЛА-САДОК) №114 ХМР»
Напевно, це була моя мрія. Мотивацію завжди дають діти, а складне… Ну, напевно, роки війни даються складно. Але ми знаходимо виходи. Працювати потрібно, діти є. Я не можу їх покинути.

У цій професії понад 20 років і пані Лариса. Її дитяча мрія стати вихователем переросла у велике покликання — очолити заклад дошкільної освіти.

ЛАРИСА ХЛОПОВА ДИРЕКТОР КЗ «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ЯСЛА-САДОК) №300 ХМР»
Із самого дитинства я мріяла стати вихователем. Розвивалася у цьому напрямку і хотілося покращити в освіті дуже багато тенденцій. Тому стала директором закладу дошкільної освіти. Діти — це і є натхнення. І покращити дітей, їхнє життя, зробити їх розумнішими — це і є натхнення для мене: зробити все для того, щоб діти наші були найкращі. Бо вони такі і є.

Своє натхнення пані Лариса, як і сотні інших харківських педагогів, не втратила навіть після початку повномасштабного вторгнення. Легко тоді не було нікому, однак навіть у найтемніші часи робота не припинялася.

Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.

ЛАРИСА ХЛОПОВА ДИРЕКТОР КЗ «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ЯСЛА-САДОК) №300 ХМР»
На початку було складно, дійсно. Тому що ми не розуміли, як організувати освітню діяльність. Станом на зараз ми вже згуртовані. І увесь мій колектив робить це дуже успішно. Якщо всі роз’їдуться, місто помре. А ми хочемо, щоб воно жило та процвітало. Я харків’янка. Я тут народилася. Я дуже люблю це місто. Це частина моєї душі. А діти — це майбутнє наше, я їх дуже люблю.

Харківські освітяни довели: навіть війна не здатна зламати силу духу вчителя. Педагогам не просто вдалося жити й ефективно працювати поруч із фронтом. Онлайн чи в протирадіаційних укриттях, у підземних класах чи в метрошколах — вони завжди знаходять спосіб провести свято, організувати захід, подарувати дитинству барви. Освітяни вчать не лише за підручниками, а й власним прикладом — як залишатися людьми у темні часи, як не зраджувати своїм мріям і вірити в майбутнє.

ВІТАЛІЯ КРЕСАН ВЧИТЕЛЬ МАТЕМАТИКИ КЗ «ХАРКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №173 ХМР»
Ви знаєте, я завжди хотіла і мріяла бути вчителем. Так склалося по життю. У мене були гарні вчителі. І так я залишилася в цій професії і не зупинюся на цьому. Про роки, як то кажуть, не кажуть. Але вже понад 20 років. Мотивація в дітях. Я навчаюся в них радіти життю. Я навчаюся в них бути сучасною, я навчаюся у них посміхатися. Я знаходжу в них себе.

173-й ліцей, у якому вчителює пані Віталія, відновив свою роботу одним із перших від початку широкомасштабного вторгнення. Спочатку заклад працював онлайн, а через півтора року його учні та вчителі зустрілися наживо у протирадіаційному укритті.

ВІТАЛІЯ КРЕСАН ВЧИТЕЛЬ МАТЕМАТИКИ КЗ «ХАРКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №173 ХМР»
Складно, але, ви знаєте, на першому місці завжди була родина. Родина своя, родина колективу, родина учнів. Тому не хотілося, щоб наші діти залишалися без науки. Тому і залишаємося в місті Харкові та будемо працювати. Харків, Харків — то моє рідне місто. Не знаю, куди я можу поїхати без Харкова. Я люблю подорожувати, але завжди я повертаюся додому. Це — мій дім.

Напередодні професійного свята працівників освіти України Харків вітав педагогів Слобідського району. Пісні, танці, постановки та багато оплесків — сьогодні усе це лунало саме для них. Очільник міста ж особисто подякував освітянам за їхню працю, нагородив грамотами та відзнаками й підкреслив: роль вчителя в умовах війни набуває ще більшого значення.

ІГОР ТЕРЕХОВ ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА
Для міста Харкова — це особливе свято, бо Харків завжди був освітнім центром, і я дуже вдячний вам. Дуже вдячний вам за те, що ви, попри все, працюєте, попри все, даруєте знання нашим дітям. І головне, що наші діти мають можливість завдяки вам вчитися. Так, хтось працює в укриттях, хтось працює онлайн, хтось в метрошколах, хтось в підземних школах, але ми робимо одну найважливішу справу. Ми формуємо наше з вами майбутнє. І я щиро вдячний вам за це.

ОСТАННІ НОВИНИ

Патрульна поліція України — 10 років на варті безпеки громадян

Вода, тепло і світло під обстрілами: чому важливо платити за комунальні послуги

У Салтівському районі тривають роботи на висотці, що була атакована безпілотником