Вони — серед перших, хто прибуває туди, де щойно стався вибух, трапилась аварія чи втрачено свідомість. Їхня присутність — шанс на порятунок, їхня оперативність — головна умова для збереження життя. Все це про лікарів екстреної медичної допомоги. Напередодні Дня медпрацівника медики, які працюють у найнебезпечніших умовах — у прифронтовому Харкові — отримали почесні подяки.
ІГОР ТЕРЕХОВ, ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА
Я бачу вас на всіх прильотах і коли я туди приїжджаю, то ви вже там, рятуєте життя людей і витягуєте разом з ДСНС з-під завалів людей і завдяки вам зберігаєте життя, це дуже важливо. Ми разом і ми потужно тримаємо удари російської агресії, що ми стоїмо, тому стоїть і Харків. Хочу побажати, щоб у вас завжди був гарний настрій, бо від вашого настрою залежить все насправді. Хочу побажати, щоб нарешті настав справедливий мир, щоб ми повернулися у мирне життя. Дуже хочу побажати вам щастя. Дякую вам, дякую за вашу працю.
Серед нагороджених — Валерія Тімарєва, лікарка з невідкладних станів. Її шлях у медицині почався ще зі студентських років.
ВАЛЕРІЯ ТІМАРЄВА, ЛІКАР З НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ, ЛІКАР-НЕВРОПАТОЛОГ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Спочатку це був просто підробіток в університетські часи, але потім я зрозуміла, що це моє життя і, не дивлячись на інтернатуру у лікарні, я зрозуміла, що, все ж таки, такий стиль життя, такий спосіб життя мені більш притаманний і більш цікавий. Є розуміння, що ти повинен робити і це найголовніше, це тебе якось, мабуть, підтримує і ти розумієш, що ти повинен зробити. Тобто, в мене завжди є якась команда, або це екстрений медичний технік, або ще якийсь парамедик, тому ми завжди розуміємо, як і де, і що ми будемо робити.
Серед нагороджених — медики, які пройшли шлях від першої практики до надскладних чергувань у прифронтовому місті. Усі вони — з різним досвідом, але з однаковою відданістю справі.
МАКСИМ ПЕРЕПЕЛИЦЯ, ЛІКАР ІЗ МЕДИЦИНИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ, ЛІКАР-АНЕСТЕЗІОЛОГ
Насправді я працюю досить тривалий час, я працюю ще зі студентських років, я починав працювати санітаром виїзної бригади, потім фельдшером, потім, звичайно, інтерном, а потім допрацювався до того, що став лікарем спеціалізованої виїзної бригади.
Дійсно, виїжджаємо на найтяжчі виклики, тобто можемо виїхати і на допомогу іншій бригаді, якщо є якась критична ситуація, не справляються. Виїжджаємо, в принципі, на важкі виклики — можуть бути і прильоти, і дорожньо-транспортні пригоди з великою кількістю постраждалих, ну найрізніші.
ТЕТЯНА МИКИТЕНКО, СТАРШИЙ ПАРАМЕДИК БОГОДУХІВСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
У цій професії я з 2001 року, як тільки закінчила Богодухівський медичний коледж. Можна сказати, я живу цією професією, вона для мене понад усе. Всередині — розуміння: якщо не я, то хто тоді. Були й успішні реанімації, були мінно-вибухові поранення, багато було випадків — навіть страшно про які згадувати.
Їхня робота — це виклик. Щоденний, без права на помилку. Але завдяки їм — живе місто, живуть люди та живе надія.