Подружжя Скориків поспішають на роботу – інспектувати кожен свою дільницю. Ірина і Олександр – унікальна родина – єдина на Харківщині, в якій і чоловік, і дружина працюють дільничними інспекторами міліції. Дорога до роботи разoм коротка. Адже працюють в різних підрайонах одного Дзержинського райвідділу. Колись саме тут вони зустрілись, закохались і одружились.
Олександр Скорик старший дільничний інспектор міліції Дзержинського РВ
– Высокая, симпатичная, светлые волосы, поэтому обратил внимание, со временем начались отношения, на выходе получилась семья. У нас есть дочка 2,5 годика, всё нормально. Я впринципе не сторонник вот этих милицейских семей. Ну сердцу не прикажешь, так вот получилось.
Вони ні про що не жалкують. Адже їх об’єднує не тільки кохання та сім"я, а ще й спільна праця. Тож один без одного нікуди.
Ірина Скорик дільничний інспектор міліції Дзержинського РВ
-Так как он больше на этой службе, знает больше эту работу, я у него консультируюсь, спрашиваю по поводу той или иной ситуации и он естественно подсказывает как лучше сделать.
Олександр Скорик старший дільничний інспектор міліції Дзержинського РВ
– Она может позвонить, спросить что делать, я пытаюсь подсказывать, рассказывать, чтобы всё было сделано в рамках правового поля.
Це одна з тих небагатьох хвилин коли можна побачитися на роботі. Олександр ніколи не оминає можливості зайти відвідати дружину.
Ірина Скорик дільничний інспектор міліції Дзержинського РВ
– Ты по-быстренькому, туда и обратно? Да. Побежал. – Ну давай вечером встретимся.
І до праці. У Ірини – прийом громадян, на місці розбирається в конфлікті. Загалом же вона відповідає за центральну частину міста, а там роботи, каже, вистачає, адже окрім чисельних офісів на дільниці – будинки з комунальними квартирами.
Ірина Скорик дільничний інспектор міліції Дзержинського РВ
– Коммунальные, вы же знаете, 25 квартир и они друг на друга жалуются, тот вышел покурил, кому-то дышать плохо, тут бабушки, тут молодые люди, начинается конфликт, то новые соседи, у них собака, а она гавкает – вот разберитесь. В органы обращаются. Вот такая смтуация. Они спокойно жить не могут коммунальные квартиры.
Щоправда, до серйозних конфліктів справа, каже, не доходила, здебільшого побутові суперечки. Чого не скажеш про Олександра. Під його опікою в районі Олексіївки – 31 будинок і всі багатоповерхівки, де проживає декілька тисяч сімей. Серед них чимало проблемних: побутова сварка інколи перетворюється на криваву драму.
Олександр Скорик старший дільничний інспектор міліції Дзержинського РВ
-Женщина попала в больницу, приехал, у неё перелом свода черепа – это тяжкие телесные. Приехали на место, нашли её сына, начали разговаривать, он сознался потом, что в ходе распития спиртного ударил мать лопатой по голове. По опыту могу сказать, какой-то адрес, где даже семейный скандал или что-то такое банальное, приходишь и что тебя ждёт за дверью никто никогда не знает. Нельзя у нас ходить по одному человеку.
Тож в екстрених випадках працюють разОм. Керівники служби зазначають, для Скориків це на користь і для роботи тільки плюс.
Олег Чайка начальник сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського РВ
-Какие-то у нас экстраординарные ситуации, то обычно они вдвоём и выскакивают на все мероприятия, которые на месте фиксируются. Семья в чём уникальна, что обое работают в секторе участковых инспекторов милиции. Есть в этом своя положительная динамика. Работают они на разных административных зонах и получается у них не только соревновательный характер, а ещё внутри семьи – кто же больше капитан или майор милиции передаст материалов так сказать, проведёт профилактику.
І саме профілактика злочинів і правопорушень, зазначають у міліції, а також їх розкриття – основне завдання дільничного. Тож, як то кажуть, ні хвилини спокою. Робочий день ненормований, інколи без вихідних і виклики можуть бути у будь-який час доби.
Олександр Іванович слюсар
-Ну участковые это люди, которые с утра до ночи заняты, бегают, даже незнаю как сказать, как собака – обидное слово, писанины сколько, я знаю.
Тетяна психолог
– Дай Бог им всего хорошего. Пусть им хорошо работается, пусть по-меньше случаев будет всяких плохих. Молодёжь у нас хорошая. Дай Бог выжить Украине.
Ніна Карлівна пенсіонерка
-Ну если они людям помогают, ну это слава Богу, если кто обращается, а нам не приходилось. Никто не жалуется, дети мои не жалуются, а я тем более не могу жаловаться.
А щоб, люди не скаржилися, вони слідкують за порядком. Навіть у день професійного свята їм не до застілля – робота перед усім.
