Музикант, доброволець, рятівник: унікальна історія директора музичної школи, який пройшов війну

Ольга Трачук

11 години ago

Його життя – це мистецтво та освіта, але коли прийшла війна, він обрав інший ритм. Більш ніж 30 років тому Олександр Масло почав свій шлях викладача саме тут, у стінах Харківської музичної школи № 5, і ось вже понад десятиліття керує цим закладом. Дітлахи, навчальні кабінети та багато творчості – таким було повсякдення пана Олександра. Але потім настало 24 лютого 2022 року, день який змусив шкільні класи змінити на окопи, а замість музичних інструментів взяти до рук зброю.

ОЛЕКСАНДР МАСЛО ДИРЕКТОР КЗМО «ДИТЯЧА МУЗИЧНА ШКОЛА №5» ХМР
Я, як керівник, знаєте, як капітан корабля, можна таке порівняння сказати, я розумів, що капітан корабля намагається робити все для виживання екіпажу, для виживання самого корабля, те ж саме і в школі. Як капітан, я повинен звідси піти останній.

До оборони свого міста та держави пан Олександр вирішив долучитися ще з перших днів широкомасштабного вторгнення. Пішов добровольцем, разом з іншими харківʼянами ставши частиною добровольчого формування територіальної громади.

ОЛЕКСАНДР МАСЛО ДИРЕКТОР КЗМО «ДИТЯЧА МУЗИЧНА ШКОЛА №5» ХМР
Я, як і сотні інших добровольців – 99% це були мешканці міста Харкова, для яких саме місто є рідним містом і яким було небайдуже, що з ним буде відбуватися. І це був свідомий вибір, щоб піти добровольцем і зробити щось, допомогти чимось нашим Збройним Силам для того, щоб відвернути цю рашистську навалу, яка, на жаль, до нас, так скажемо, завітала.

Найскладнішим, зізнається Олександр Іванович, було перестати мислити, як музикант, і навчитися діяти, як військовий. Тим паче, що багато часу на адаптацію ніхто не мав. Але була і ще одна, куди важча річ – прощання з побратимами, які загинули на полі бою.

ОЛЕКСАНДР МАСЛО ДИРЕКТОР КЗМО «ДИТЯЧА МУЗИЧНА ШКОЛА №5» ХМР
Треба було міняти все, починаючи від сприйняття себе: де ти, що ти, як. І закінчуючи тим, що от я творча людина, у якійсь мірі творчість це втілення певної свободи, то звичайно вже Збройні Сили, армія – це трішки інший підрозділ, у якому в першу чергу дисципліна, виконання якихось завдань. Були певні моменти, було дещо важко. Звичайно, треба було знову розпочати займатися фізичною формою. Але, як мені здається, ми подолали всі ці моменти. І я можу сказати, що особисто мені не соромно ні за один день, який я був у ДФТГ, і потім був пізніше в іншому добровольчому підрозділі. Ну і, в принципі, за ці три роки мені не соромно ні за один день, який я прожив.

Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.

За роки, проведені на фронті, згадує освітянин, пережити довелося дійсно багато. Деякі спогади досі змушують здригатися. Але навіть серед жахів воєнного часу знайшлося місце для людяності. Особливо запам’яталися прояви самовідданої допомоги місцевих мешканців. Згуртованість, яку показали харківʼяни у 2022-му, дійсно вражала, каже пан Олександр.

ОЛЕКСАНДР МАСЛО ДИРЕКТОР КЗМО «ДИТЯЧА МУЗИЧНА ШКОЛА №5» ХМР
Я пам’ятаю, це було 28 або 1 березня, тобто буквально 3 або 4 дні від початку війни. Ми тоді виконували теж завдання: розвозили так звані ось ці блоки бетонні прикривати шляхи. Зокрема, вивозили і на Північну Салтівку, були і в Пʼятихатках, і на Рогані, у в Кулиничах. І от я пам’ятаю якось момент дуже цікавий був, що ми тоді стояли ось тут буквально недалеко від школи на вулиці Тарасівській, дві великі вантажні машини. Звичайно, коли ми йшли з дому, ми не знали, коли ми повернемось. Тому їжа закінчилася в перший день. А це був другий чи третій. І повз нас проходив чоловік. Ми в нього запитали: «Друже, хочеться води, у тебе там не буде води хоча б пляшку?». А памʼятаємо теж, що тоді були перебої з водою. Він сказав: «Хлопці, зараз я вам принесу». І проходить 5,10, 15, 20 хв. Ми стоїмо, думаємо, ну все, або перелякався, або забув. І тут він приходить через 20 хв з двома величезними пакунками їжі. Тобто, його дружина за ці 15 хв наробила смаколиків, наварила їжі. Він приніс води, тим паче він, здається, прийшов із сином, приніс ці два пакунки. Я памʼятаю, що нам їх вистачило на 3-4 дні. Це от той момент позитивний, що на початку війни країна згуртувалася, згуртувалися харківʼяни, допомагали один одному.

У 2023-му Олександр Іванович дещо змінив вектор своєї діяльності, перейшовши до іншого не менш відомого підрозділу, але вже медичного спрямування – Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова. Там протягом року чоловік виконував обовʼязки водія і займався евакуацією бійців з лінії зіткнення. Та навіть на війні пан Олександр не залишав школу без уваги, поєднуючи роль директора із військовою справою. За кожної можливості чоловік навідувався до навчального закладу, а решту часу керував ним дистанційно.

ОЛЕКСАНДР МАСЛО ДИРЕКТОР КЗМО «ДИТЯЧА МУЗИЧНА ШКОЛА №5» ХМР
Що в 2022-му, що в 2023 році у мене не було стовідсоткової відірваності від процесу. Тобто, була можливість заїжджати до школи. Колеги, розуміючи де я і що я, мені допомагали всім, чим тільки могли. І організаційно, і звичайно, у якихось моментах мене підстрахували. Тобто, тут якраз питань, що я залишився сам, такого не було. Ну і, звичайно, ще головний момент – це музика, це творчість. Це такий момент, який дозволяв переключатися і якось допомагав отримувати ковток свіжого повітря.

До цивільного життя пан Олександр був змушений повернутися у 2024 році, отримавши поранення. Спочатку на чоловіка чекало лікування, а далі – стіни рідної музичної школи. Зараз він продовжує виконувати свої директорські обовʼязки, слідкує за станом навчального закладу та разом із колегами чекає дня, коли тут знову залунають дитячі голоси.

ОЛЕКСАНДР МАСЛО ДИРЕКТОР КЗМО «ДИТЯЧА МУЗИЧНА ШКОЛА №5» ХМР
Школа, за нею доглядають. Я скажу навіть так, ось у нас сьогодні вівторок, умовно кажучи. Якщо нам сьогодні надходить команда, що ми завтра можемо розпочати офлайн-процес, ми його завтра розпочнемо. У нас усе готово. Тільки команда. І всі чекають цю команду. Всі. Від директора до наймолодшого викладача. Чому? Тому що ніякий онлайн-процес не зрівняється з живим нормальним спілкуванням учня та вчителя.

ОСТАННІ НОВИНИ