На Старый Новый год первыми в дом заходят только мужчины

13.01.2017 14:25   -
Автор:
Традиція зустрічі Старого Нового року зародилася у п'ятдесятих роках минулого сторіччя. Історики навіть називають дату, коли почали відзначати це свято, як то кажуть, за старим каландарем. І так як воно новорічне, то й проходило зі всіма відповідними атрибутами. 
 
Валентина Казус завідувач науково-експозиційного відділу Харківського історичного музею
 
В грудні 1946 рік. Вхідний день становився 1-го січня і вже після цього 1-го січня поступово люди згадують, люди згадують про те, що були Маланка і Василь і що був колись у цей день Старий Новий рік.  Звичайно як і на новий Новий рік так і на старий, це були шампанське, мандарини, апельсини, дітям подарунки і звичайно олів"є на столі. Так в нас і повелось, це в нас історичний феномен тільки в деяких країнах.  
 
А от вечір 13 січня напередодні Старого Нового року називають Щедрим вечором. Тому що господарка неодмінно готувала багату кутю і обов"язково вареники з капустою. Тож всією родиною збиралися за щедрим столом. А після ходили щедрувати. І за старим повір"ям першими повинні були щедрувати дівчата. А господарі мали їм віддячити ласощами або грошима. А от наступного дня жінкам до хати зась. Посівають тільки хлопці або чоловіки.  , 
 
Людмила Овчіннікова старший науковий співробітник відділу етнографії Харківського історичного музею
 
14 січня у нас це свято Василя, покровителя землеробства і тому ходили хлопці, як землеробці і засівали подвір'я, хату слобожан, щоб побажати їм здоров'я і доброго врожаю. 
 
Також у цей вечір в продавні часи ворожили, здебільшого жінки аби дізнатися про майбутнього нареченого та вирогідність вдалого шлюбу і подальшого подружнього життя, а ще наскільки щасливим буде рік. Щоправда, ворожити можна ще до 18-го січня, але Водохресний святвечір вважався найменш успішним для пророкування. І якщо його секрети раніше передавались із вуст в уста, то сьогодні у соцмережах всі ритуали – з чашками та з свічками, на папері та воску, картах, книжках, дзеркАлах та ланцюжках. 
 
Людмила Овчіннікова старший науковий співробітник відділу етнографії Харківського історичного музею
 
Ворожіння вважалось самим сильним, самим правдивим і дівчата могли ворожити собі або самі у хаті, або збирались з подругами і накликали гарну долю для себе такими ворожіннями. І зараз також дівчата ворожать, наскільки я знаю.  Тому що кожному хочеться гарної долі і багатої на все життя. 
 
Головне, кажуть знавці, все робити з чистими помислами. І що б там не було, у погане не вірити, сподіватится тільки на хороше, тоді так і буде.