Немецкие благотворители побывали в соццентре “Проминь” и посетили школу для незрячих детей

Цієї зустрічі Тетяна Блінова і Фріц Кьорбер чекали цілий рік. Саме стільки часу минуло після того як дівчині, учениці Харківського навчально-виховного комплексу для сліпих дітей, зробили надскладну і вкрай необхідну для неї операцію. А оплатив її німецький меценат.

Тетяна Блінова учениця Харківського навчально-виховного комплексу для сліпих дітей

Ему наверное рассказали про меня. Прошлый год был у меня не очень хороший, я много попадала в больницу. Он нам помог, как великодушный человек. И мне было очень приятно, что есть в мире такие люди, которые помогают.

Перейнявшись долею дівчини, вчинити інакше і не міг, каже Фріц Кьорбер. Більш того впевнений, такі діти, як Тетяна, з вадами здоров"я, потребують особливої  підтримки.

Фріц Кьорбер голова німецької організації "Фонд робітничої благодійності"

Я коли вперше сюди приїхав, відчув себе ніби вдома. Я у захваті від тутешніх педагоів та дітлахів і схиляюся перед їх силою духа і тим, як вони вміють радіти життю. І тому допомагати їм для мене особливе задоволення. А їх вдячність – це їх посмішки, їх щастя і прояви таланту.

А таланту цим дітлахам не займати. Це одна із взірцевих шкіл в Україні, де діють чи не десятки музичних і хореографічних ансамблів, а дитячому хору присвоєно звання народного хору Міністерства освіти України.

Не втрачають оптимізму і вихованці міського центру реабілітації дітей-інвалідів "Промінь". Тут люди з особливими потребами, тож потребують і особливої уваги. І без неї не залишаються. Німецькі  меценати саме одні з тих, хто завжди готові простягнути руку допомоги.

Наталія Чаплигіна директор центру реабілітації дітей-інвалідів "Промінь"

Мы с нашими друзьями из Нюрнберга встречаемся уже на протяжение 10 лет. Они очень хорошо поддерживают наш центр. Дают нам деньги, мы сделали площадку спортивную на эти деньги, сделали детскую комнату. Мы в том году закупили для спортивного зала оборудование.

Під опікою благодійників і переселенці з Донбасу, які зараз тут мешкають, бо за волею долі, опинились в складній життєвій ситуації, залишившись без власної домівки.

Фріц Кьорбер голова німецької організації "Фонд робітничої благодійності"

Мені хочеться їм допомогти. Коли мені було 6 років я просив кусок хліба, в Німеччині було післявоєнне голодування. І тоді я присягнув собі, що робитиму все аби допомагати людям. Що і роблю зараз. Я хочу щоб не було кордонів між країнами, от і будую мости дружби.

От і цього разу благодійники з підтримкою, надали центру "Промінь" фінансову допомогу на першочергові потреби його мешканців.