Колись вони виступали на великій сцені Харківського національного театру опери та балету імені Лисенка. Але війна змінила все. Балетна трупа розділилася: одні виїхали в гуманітарний тур Європою, інші залишилися в місті – тренувалися під обстрілами, не знаючи, чи зможуть коли-небудь знову танцювати разом. Але влітку минулого року вони знову об’єдналися. Інша сцена, інші умови – але той самий балет. І та сама незламність.
Один із артистів балету, Роман Тараненко, згадуючи моторошні часи початку повномасштабного вторгнення, розповідає, що про балет тоді навіть і не думав, всю свою енергію він скерував на допомогу іншим.
РОМАН ТАРАНЕНКО АРТИСТ БАЛЕТУ
Коли театр вимушено евакуювали, я залишився тут. Треба було допомагати, так як я живу в передмісті Харкова. Треба було допомагати селищу. І хлопців дуже мало було, тому прийшлося дбати за селище, а не за себе, не за свою професію.
Після майже року без репетицій повернутися до форми було непросто. Але зрештою в рідному Пісочині Роман знову отримав можливість займатися улюбленою справою.
РОМАН ТАРАНЕНКО АРТИСТ БАЛЕТУ
Мене спонукали дітлахи, які у нас в селищі знаходились. Тому що діти нічим не займалися, а я, як би, здобувши своє ремесло, старався передати його наступному поколінню. Тобто дітей з вулиці затягнув до себе, зробили секцію. І займалися.
Олена Шлягіна – ще одна артистка балету, яка залишалася в Україні, попри війну. На початку вторгнення вона з сім’єю виїхала з Харкова. Артистка каже, що думок про балет на той час в неї не було, був сильний страх за сім’ю та за власну країну.
ОЛЕНА ШЛЯГІНА АРТИСТКА БАЛЕТУ ВИЩОЇ КАТЕГОРІЇ
Мені здавалося, що це все. Все, Харків у вогні. Коли ми виїхали, перші три місяці я нічого не робила, тому що свідомість перевернута. Десь за півроку я зрозуміла, що все ще буде, все буде добре. Ми жили тоді в Нових Санжарах. Це був дитячий табір, і там зібралися всі ВПО. І ми там організували заняття зі всіх ВПО – діти, дорослі – ми займалися класикою, батман тандю, пліє. Все було добре. Ось тоді я зрозуміла, що треба повертатися.
Щодо іншої частини трупи, то в 22-му році, після двох місяців вимушеної паузи, вона вирушила в гуманітарний тур Європою. Його мета була – збір коштів, привернення уваги світу та розголос про війну в Україні. Першою зупинкою стала Литва, де артисти провели місяць. Вони жили в гуртожитку на спортивній базі, де мали можливість продовжувати тренування.
БОРИС ВЕНДЕРЕВСЬКИХ АРТИСТ БАЛЕТУ І КАТЕГОРІЇ
В нас було буквально 3 чи 4 дні, щоб зібрати себе та зібрати перший спектакль. Бо тоді ми за 20 днів дали 16 спектаклів у Литві. Якщо звернутися назад, то я не знаю, як ми це пережили. Але тоді, коли всі були на стресі, всі не розуміли, що відбувається довкола, всі були максимально зібрані, всі були активізовані, і просто на адреналіні ми змогли це зробити тоді.
Де б у Європі не виступали харківські артисти, їх усюди зустрічали оваціями.
Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.
ОЛЕНА ШЕВЦОВА МАЙСТЕР СЦЕНИ ХНАТОБ, ЗАСЛУЖЕНА АРТИСТКА УКРАЇНИ
Це завжди були оплески стоячи. І коли після вистави трупа співала гімн, то усі глядачі теж стояли і внімали цьому дійству. Дуже добре сприймали, дуже тепло, щиро, і такий контакт з глядачами, він відчувався з початку вистави до кінця.
Наприкінці літа 23-го року артисти балету, які перебували в Харкові, знову повернулися до тренувань та репетицій вже в самому театрі. Їх було всього четверо. Займатися доводилося не на сцені, а в коридорі, де не було вікон та навіть дзеркала, тому артисти не могли себе бачити.
РОМАН ТАРАНЕНКО АРТИСТ БАЛЕТУ
Не було станків. Ми все це з підручних матеріалів і засобів, так, робили це. У нас, он, стоїть наш красень, де він, величезний самий, з двох пюпітрів під ноти і станок цей взяли в залі. Тому що якось триматися, якось тягнутися, розтягуватися нужно було. Ну, робили все, що могли.
Влітку 2024 року, коли в ХНАТОБі вже кілька місяців діяла безпечна сцена Loft Stage, трупа знову об’єдналася. Цей компактний простір пристосований для виступів у воєнний час. Оскільки сцена значно менша за головну, кожну виставу доводиться змінювати: адаптувати постановки, коригувати хореографію та працювати в нових умовах.
ОЛЕНА ШЕВЦОВА МАЙСТЕР СЦЕНИ ХНАТОБ, ЗАСЛУЖЕНА АРТИСТКА УКРАЇНИ
Це дуже складно вийти після великої сцени вийти на маленьку і змогти переробити свої кроки так, щоб вписуватися у цю обстановку. Для постановника це така дуже сумлінна праця, яка поєднує в собі розуміння, скільки акторів мають находитися на сцені одночасно. І тому що ми виходимо не в балетній формі, а ми виходимо в костюмах, а костюми це завжди ще якісь дистанції друг до другу. І як для акторів, можу сказати, що спочатку було важко виходити на маленьку сцену, але згодом це вже сталося, привичка така, звичка. І вже розумієш, і на репетиціях координуєш себе, щоб займати менше простору.
Їхні історії дуже різні, але всі вони мають дещо спільне. Для них балет – не просто професія, а спосіб життя. Де б вони не опинилися – у рідному місті, в евакуації, на сцені чи в коридорі без дзеркал – вони продовжують танцювати. Попри всі труднощі, мистецтво залишається з ними, бо без нього вони не уявляють свого існування.
ОЛЕНА ШЛЯГІНА АРТИСТКА БАЛЕТУ ВИЩОЇ КАТЕГОРІЇ
Коли я побачила очі людей, які виходять із зали, наших глядачів, я зрозуміла, що вони відволіклись, вони змінилися. Життя продовжується, і тому ми це показуємо, що треба жити, треба дихати, радіти. І навіть у такій ситуації ми повинні розвиватися.
ОСТАННІ НОВИНИ
- Харків пережив 17 ударів за одну ніч: наслідки та постраждалі
- Ігор Терехов вшанував пам’ять полковника поліції Олександра Іванова
- У Харкові нагородили переможців студентської ліги з футболу (фото)
- На Харківщині поліцейські виявили факт продажу алкоголю неповнолітньому
- У Харкові продовжуються роботи з усунення наслідків останніх прильотів (фоторепортаж)