Середмістя Харкова. Потрощені історичні будівлі, житлові будинки, магазини та автівки. Близько другої години ночі російські окупанти знову випустили ракети по цивільних об’єктах. У будинку, біля якого впала ворожа ракета, тепер важко знайти вціліле вікно. А його мешканці й досі оговтуються після нічних вибухів. Далі – у сюжеті Харьковских известий.
Дев’яностовосьмирічний Григорій Ваксман ділиться: і уявити не міг, що колись знов житиме під час війни.
ГРИГОРІЙ ВАКСМАН ХАРКІВ’ЯНИН
Я слышал этот звук, это был такой гул, аж все зашаталось. С той стороны стекла, которые выходят туда — все.
ГЕННАДІЙ СЕМЕНОВИЧ ХАРКІВ’ЯНИН
00:04 Было невероятно большое зарево. Потом был сильный очень взрыв и потом посыпалось все… Ну, вот сейчас понятно, что асфальт. У соседей стекла посыпались. У нас все сюда выходят, поэтому повезло.
Та із розбитими вікнами люди були недовго. Від самого ранку наслідки «прильоту» вже прибирають комунальники.
ВОЛОДИМИР ПРАЦІВНИК КП «ХАРКІВСПЕЦСЕРВІС»
Уже зашиваем окна, чтоб ни ветер не дул, ничего такого. Работаем с самого утра и до последней квартиры будем зашивать все. В каждой квартире разбиты окна, балконы разбиты, все. Работаем. Ребята снимают замеры, мы здесь нарезаем OSB, носим, зашиваем.
Осторонь не залишилися й звичайні харків‘яни. Близько двох сотень людей з різних куточків міста з‘їхалися на місце обстрілу, аби прибрати улюблене місто. Серед них і Валентина Вікторівна. Раніше, каже, працювала в Салтівському трамвайному депо, та після того, як ворог зруйнував його – просто сидіти вдома не змогла.
ВАЛЕНТИНА ВІКТОРІВНА ХАРКІВ’ЯНКА
Мы были и на Доме печати, и 35 школу разбирали, и по центру, где мы только не были. Работаем, потому что город должен жить. И я должна здесь жить.
Разом працівники встигають не лише усувати руйнування, а й займатися благоустроєм – оновлюють розбиті дорожні знаки, замінюють зірвану тролейбусну мережу.
Люди запевняють: додому не поїдуть, поки повністю не приведуть до ладу цю частину міста. І, додають, якщо буде потрібно – щодня вставатимуть до роботи аж до самої перемоги.