Победа- общее дело

Віктор Кітанін,  депутат харківської міської ради:

-Сегодня мы внуки тех, кто отстоял свободу и независимость нашей родины должны отдать должное чести, достоинству, тех которые остались живы и отдать должное памяти тех, кто погиб за свободу и независимость нашей родины.

Час невблаганий. І тих, хто пам’ятає день перемоги сорок п’ятого року, залишається все менше і менше. Степану Дмитровичу на при кінці війни було всього тринадцять років. Але він вже працював на заводі, де виробляв гранати для фронту. Тепер згадує: про перемогу над фашизмом Харків дізнався вночі і вже за кілька годин спляче місто  перетворилося на бурхливу річку.

Степан Шахов,  дитина війни:

-Невозможно было пройти вверх по Рымарской, любого солдата встречали, солдата, а если офицер его на руках подкидывали, как игрушку, носили на руках, невозможно.

Колись вони вітали переможців, сьогодні їх вітають. Такі ж юні харків’яни, якими колись були і вони. Спільна перемога – спільне свято.

Анастасія Полякова, Андрій Соловйов Харьковские Известия.