Михайло Карпєєв – жива легенда. В часи Другої Світової він пройшов шлях від звичайного льотчика до генерал-майора авіації. На його рахунку дві тисячі льотних годин, десятки збитих німецьких винищувачів і переможних повітряних боїв, сотні врятованих життів. Зараз, напередодні найбільш значущого для нього свята – Дня Перемоги, він все частіше згадує ті страшні воєнні роки.
Михайло Карпєєв ветеран війни
Рука не работает, кровь течет, руку зажимаю между ногами, второй рукой выбрасываю бомбу и самолет крутой спиралью падает.
Та про погане Михайло Полікарпович намагається не згадувати, говорить здебільшого про перемогу, про той визначний день, коли радість та непередаване відчуття тріумфу переповнили його серце.
Михайло Карпєєв ветеран війни
Вся линия фронта, вся охрана, все стреляли. Это Победа была. Вот так в половину второго девятого мая я увидел, что кончилась Великая Отечественная война.
Сьогодні Микола Полікарпович як завжди приймає від представників мерії подарунки, привітання та головне, подяки за подвиг, здійснений ним сімдесят один рік тому. Хоча, пам'ятають про героїв в Харкові не тільки напередодні дня свята, а постійно, триста шістдесят п'ять днів на рік.
Олександра Карпєєва донька Михайла Карпєєва
Была государственная программа лишения льгот все героев Советского Союза, полностью всех льгот. Но город на себя взял на себя все выплаты, все бывшие льготы. И по поводу квартиры, и по поводу проезда. Ну, вот с операциями, например, вот он два раза перенес операцию, делали ему эндопротез правой и левой ноги. В областную больницу положили, все условия были предоставлены. Эндопротезы были бесплатные, а это очень дорогостоящая операция.
Харків, кажуть родичі Михайла Карпєєва, своїх героїв пам'ятає, і, як запевняють в мерії, пам'ятати буде. Адже кожен прожитий під мирним небом день нагадує про те, якою ціною дісталась велика Перемога тоді, сімдесят один рік тому.
