Правнуки помнят

Тетяна Жукова,  ветеран Великої Вітчизняної війни:

-Только слезы были, больше ничего, только слезы. Папа не вернулся, дом наш разбит

Георгій Карпенко,  ветеран Великої Вітчизняної війни:

-Очень сразу неожиданно, а после охватила всех такая бурная радость – стрелял, кто с чего мог, отмечали этот день

Родзинкою свята стала виставка військової техніки, де майбутні захисники вітчизни змогли познайомитися із сучасними бойовими машинами, та побільше дізнатися про ту війну, в якій їх прадіди вибороли перемогу.

Ярослав:

-Это великий день в нашей истории, так как если бы мы не разгромили фашистов, наш мир представлялся бы совсем другим и мы бы возможно не были бы свободными

Мільйони солдатів билися на фронтах другої світової. Мільйони з них – не повернулися з тієї страшної війни. У Дмитра Шенцева у Велику вітчизняну воювали отець та два рідних діди. Військова доля розпорядилася так, що родичі служити разом – у артилерії.  Один з дідів не повернувся до дому. Але гарматний підрозділ родини Шенцевих все ж таки дійшов до Берліна, сповна виконавши свій солдатський обов"язок.

Дмитро Шенцев , народний депутат України:

-В каждом ветеране я сегодня вижу своего отца, поэтому стараюсь в своей личной жизни, в депутатской работе, в гражданской позиции делать все, чтобы хоть как-нибудь, частично отдать неотплатный долг тому поколению, которое завоевало для нас и свободу, и саму жизнь

Після параду та концерту до застілля: польова каша, сто грамів та спогади.  А ввечері для всіх жителів Чугуївщіни святковий концерт з феєрверком.