Про Харків і для Харкова: історія вчительки, яка перетворює біль на поезію
Її поезія народжується там, де біль переплітається з надією. Вона пише вірші після обстрілів, у транспорті чи на шкільних перервах. Для харківської вчительки Раїси Прокопенко слово стало порятунком, а поезія — підтримкою для себе та інших.
РАЇСА ПРОКОПЕНКО УЧИТЕЛЬ ЗАРУБІЖНОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ №50
Я поглядом латаю твої рани,
Твій сум розріджую по краплі до межі.
Я знаю, що ти сильний, нездоланний,
Що витримають натиск рубежі.
Твій стогін у зруйнованих оселях,
А кров твоя пульсує в наших жилах.
І буде не таємною вечеря,
Бо ще не раз розправиш свої крила.
Ще сквери зеленітимуть весною,
Ще у серця повернеться надія.
На Лопанській обіймемось тобою,
І знов загравам літнім порадієм.
Ці рядки зʼявилися на світ раптово, просто в одному з харківських тролейбусів. Пані Раїса, авторка поезії, згадує: був важкий ранок після чергового нічного обстрілу. Слова народжувалися самі, а сльози залишали сліди на папері. Саме творчість, зізнається жінка, стала для неї опорою у важкі часи. Віршовані рядки виявилися здатними лікувати душу та відволікати від руйнівної реальності навколо.
РАЇСА ПРОКОПЕНКО УЧИТЕЛЬ ЗАРУБІЖНОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ №50
Скільки себе пам’ятаю, завжди у душі жило слово і жила рима. І пам’ятаю своє дитинство, коли ще не розуміла, чому зростає це хвилювання, хотілося писати. Я навіть пам’ятаю свої дитячі деякі перші вірші, як це не дивно, хоча це було навіть важко сказати, скільки мені, можливо, 7–8 років. А потім, коли ми стали переживати з вами такі страшні часи, часи цього лихоліття, мабуть, оцими словами плакала моя душа.
Спершу своїми віршами жінка ділилася з найближчими. Рідні, друзі та колеги добре знають: писати для Раїси Євгенівни так само природно, як дихати.
Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.
МАРИНА ДОЦЕНКО УЧИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ №50
Завжди вона писала на всі свята, вітала. Скільки її знаю, завжди чула її поезію. І зараз під час війни цю поезію можуть почути й інші. Ці поезії дуже підтримують, і Харків, я вважаю, наше місто найкраще, і саме Раїса Євгенівна нам показує це. Ми дуже любимо своє місто, і саме в її поезіях відчувається ця любов, що наше місто найкраще.
Найближчі наполягали: пора ділитися творчістю з усім світом. І ось уже поезія харківської вчительки набуває популярності у соцмережах, а згодом виходить у двох збірках — «Дістаньте людяність» та «У вирі сьогодення».
РАЇСА ПРОКОПЕНКО УЧИТЕЛЬ ЗАРУБІЖНОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ №50
Пишу багато тем, от бачите, як те, що фіксує погляд ту картинку. Це події, це люди, це обставини. А особливо у вирі сьогодення, як власне називається одна з моїх збірок, це про те, що ми чомусь втрачаємо, але так вкрай необхідно у нашому сучасному житті. Ось одна моя збірочка називається «Дістаньте людяність», тому що у такі складні часи цього лихоліття потрібно пам’ятати про головне, що ти — людина і поруч з тобою люди. Тож потрібно плекати у собі людяність.
А ще пані Раїса — не лише поетеса, а й педагог. У школі вона допомагає малечі розвивати креативність, виховує любов до творчості та рідного Харкова, який є центральною темою поезії жінки. Ба більше, Раїса Євгенівна написала рядки до «Харківського вальсу» й щиро мріє, що колись ці слова зазвучать у музиці та стануть візитівкою міста.
РАЇСА ПРОКОПЕНКО УЧИТЕЛЬ ЗАРУБІЖНОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ №50
У мене є твори, які присвячені Харкову. Так, дійсно, є Харківський вальс. Мені здається, ось коли ми святкуємо, особливо, багато візитівок у нашого славетного, неймовірного міста, і мені так хочеться, щоб це була така музична візитівка. І ось я написала слова, і я маю у своїй уяві і мелодію для цього вальсу, але не маю музичної освіти, тож було б дуже добре, щоб хтось допоміг, і щоб загалом цей твір побачили, почули й інші. Харківський вальс:
Знову весна, квітне земля,
Лопань красу споглядає.
Ніжність алей, мужність людей
На цей мотив надихає.
Хай ще не раз буде звучати цей вальс
Піснею рідного краю.
Харків живе, Харків росте,
Кращого міста не знаю.
Скільки тривог, серця облог
Впало на плечі могутні.
Дух твій міцний, голос дзвінкий,
Юності спів незабутній.
Плинуть літа в музики такт,
Все в цьому світі циклічно.
Барви садів, магія днів,
Харків мій житиме вічно!
Харків наш житиме вічно.
ОСТАННІ НОВИНИ
Випуск № 103 (1018) від 28.08.2025
