Він потрапив на фронт, коли ще йому не було сімнадцяти років. Ветеран війни Віктор Костін почав свій військовий шлях в кулеметній роті. Потім, після експрес-курсів, його перевели до полкової розвідки.
Віктор Костін ветеран
Приходилось иногда сутками, и днём, и ночью следить за передвижениями, и искать дыры, где можно было перейти нейтральную полосу, внедриться в чужую территорию. И, используя момент, захватить того или другого военнопленного.
Пам'ятає Віктор Костін, коли він вперше взяв "язика". Нічний рейд у тил ворога.
Віктор Костін ветеран
Вдруг появляются с правой стороны двое. Один здоровый такой, а второй – чуть поменьше. Кто-то говорит: наши. Я и ещё один товарищ сказал: нет, это не наши (СКЛ) Мы набросились на этих двоих. Одного просто сбили с ног, а второй вырвался, начал убегать. Кто-то бросил гранату и свалили этого второго. А с этим начали возиться. Он начал кричать. Через некоторое время пришли в себя, надели ему кляп, и потащили к себе, и потащили к себе.
За успішне виконання завдання, Віктор Костін отримав нагороду – "Орден Червоної зірки". Однак на війні були і невдачі, не приховує ветеран. По кілька тижнів розвідники не могли взяти "язика". Доводилося багато днів під дощем, на холоді. І тоді, пригадує Віктор Костін, було для нього щастя, коли разом із товаришами він знайшов покинуту скирду соломи.
Віктор Костін ветеран
Вот приползёшь мокрый, на тебе всё, вплоть до корней волос. И в этой скирде соломы, не переодеваясь, на тебе всё это сохнет. Можете себе представить, каково было на себе переносить это хозяйство. Однако никто не плакал, никто не возмущался. Высыхали. Ни кашля, ничего не было. Моральные силы настолько были велики, настолько было желание добиться желанной победы, что всё проходило мимо.
На війні Віктор Костін був тричі поранений. Каже, смерть завжди ходила поруч.
Віктор Костін ветеран
На штаб дивизии налетела группа, я был в наблюдении, остался живым, а развед рота находилась при штабе дивизии. Налетели самолёты, разбомбили штаб дивизии, разбомбили нашу роту. Я вернулся из наблюдения, не застал никого, ни одного
Брав участь Віктор Костін у визволенні багатьох українських та російських міст. Однак особливо дорогий серцю ветерана був бій за Харківщину. Поблизу Пересічного німці чинили суворий опір. Каже, той бій тривав майже шість годин. А потім вдалося звільнити і рідний Харків, пригадує Віктор Костін. Однак ті руїни, які залишили після себе німецькі окупанти, ветеран не забуде ніколи.
Віктор Костін ветеран
Самым ярким впечателние осталось – это пылающее здание. Наступала темнота, люди с факелами поджигали дома и уходили из этих населённых пунктов. Мы чувствовали, как только загорелся дом, значит немцев нет.
У сорок четвертому році, через серйозне поранення, Віктор Костін був демобілізований. Перемогу зустрів у рідному Харкові. Разом із тисячами городянами.
Віктор Костін ветеран
Кто-то постучал в окно. Народ вышел на улицы. И все собрались на площадь Свободы, а тогда называлась площадь Дзержинского, собралось несколько десятков тысяч народа со слезами на глазах: кто плакал, кто смеялся от радости с криками "Победа, Победа, Победа".
Потім, пригадує ветеран, були важкі роки відбудови зруйнований міст. Потім – понад сорок років праці. Але й сьогодні, будучи на пенсії, Віктор Андрійович зізнається, війна у його долі, та мільйонів людей, залишила глибокий шрам. Тож сподівається, що в Україні вже незабаром нарешті запанує мир та спокій.
