С приходом холодов посетителей в городском центре реинтеграции увеличилось втрое

У міському центрі реінтеграції колись музичний педагог Вікторія Мартова вже як два з половиною роки. Жінка не думала, що опиниться без житла при живих родичах. Її мати та донька виписали з квартири і перестали спілкуватися. Вікторія каже, виплакала своє і зібралася з духом.

Вікторія Мартова мешканка центру реінтеграції

Я за год научилась терпению, я была жутко нетерпеливая, я холерик сама по себе. Я значит руки так. Терпи, не плач, а вперёд! Мы уже в возрасте становимся мудрее, так что жизнь после 50-ти только начинается.

Але біда не приходить одна, жінка отримала інвалідність. Блукати по підвалах та вокзалах зі своєю травмою вона не не змогла – прийшла в центр реінтеграції.

Вікторія Мартова мешканка центру реінтеграції

Ещё и как можно здесь жить, потому что здесь есть горячая вода, есть печка на которой мы можем готовить. Конечно те, кто здоров и может бегать – ходят на работу. У нас приезжают волонтёры, не каждый, но приезжают. Приносят нам горячую пищу, приносят нам пайки.

Таких, як Вікторія, каже директор міського центру реінтеграції Іван Шарабан, тут з приходом холодів значно побільшало. На ночівлю в холоднечу приходить понад сто тимчасових мешканців. Допомагають всім, не зважаючи на обмежену кількість місць.

Іван Шарабан директор КП "Міський центр реінтеграції"

10 предназначено для женщин, 25 для мужчин. А в связи с похолоданием количество желающих к нам прийти переночевать увеличилось в 2, а то и до 3-х раз. Дополнительно выставляем медицинские лежаки, т.е. кровати, где человек может переночевать и не замёрзнуть.

Окрім того мешканці центру проходять повне обов'язкове медобстеження. До послуг кухня, душова кабіна та пральна машина.

А ось на другому поверсі центру повним ходом йде робота зі збирання нових меблів. Це біженці з Донбасу облаштовують свій інтер'єр. Спільними зусиллями міста та благодійників було закуплено понад двадцять двоярусних ліжок, холодильник та мікрохвильова піч. Олександр з Донецька, говорить виїхати змусила нестерпна обстановка. Існувати було просто нема на що, своєї пенсії чоловік не бачив 4 місяці.

Олександр Шрупковський переселенець з Донбасу, мешканець центру реінтеграції

Там же пенсию не платят, не прописывают меня, потому что нет никого. В мой дом не прописывают – потому что нет ни паспортистов, ничего нет.

З подібними історіями в центрі реінтеграції мало не кожен другий, каже директор закладу. Тут допомагають вирішити ці проблеми навіть тим, хто приїхав ні з чим.

Іван Шарабан директор КП "Міський центр реінтеграції"

Если у них вообще нет, то у нас есть отделение учёта, где мы учитываем всех прибывающих к нам без жилья, выдаём временные удостоверения, регистрируем и они после этого идут в миграционную службу для дальнейшей своей регистрации за нашим адресом.