Шлях довжиною у 50 років: Тролейбусне депо №3 святкує ювілей
Тисячі кілометрів маршрутів, мільйони перевезених пасажирів, безліч історій і доль довжиною у півстоліття — усе це історія цього депо, третього тролейбусного. Це не просто ювілей, кажуть на підприємстві, це свято однієї великої родини. У Харкові відбулися урочистості з нагоди 50-річчя міського комунального підприємства.
ЛЮБОВ ВЕДМІДЬ, ВОДІЙКА ТРОЛЕЙБУСА, 50 РОКІВ ЗА КЕРМОМ
Раніше я тролейбуса не бачила, бо жила у Змієві. А тут приїхала, побачила, і думаю: там оголошення висіло — потрібні водії тролейбуса. Я прочитала, а тоді якраз вступала до інституту. Прочитала оголошення, а зарплата хороша. Думаю, піду працювати, бо що робити в інституті — там мало платять. І сіла на тролейбус. Мені сподобалося возити людей. Це не нудно. У молодості біля кабіни завжди стояло багато хлопців. А зараз зустрічаюся з пасажирами. Ось нещодавно, два дні тому, я їхала у свій останній тур — мені додали рейс по 57-му маршруту. І як тільки вони зайшли, відразу на весь тролейбус: ви найкраща жінка у світі. У світі! Не в Європі, не в Україні, а в світі. Я ж спортсменка, гімнастка. І в мене є ці навички, коли можна плавно ніжкою загальмувати, плавно розрахувати рух. Я думаю, що це не складно — всього треба навчитися. У нас був чудовий учитель, Шкрябко. Дуже гарний педагог. Спершу я працювала в першому депо, а коли відкрили це — мене одразу перевели сюди. Тоді в депо було лише три машини. Я думаю, що робота не складна. Головне — бути уважною. Відкидати зайві думки. Налаштовувати себе на роботу: сіла — все, Любо, забудь про все інше. Твоя головна роль — пасажири. І їздити. Я хочу, щоб у першу чергу закінчилася війна, щоб було спокійно, щоб місто було чистим, щоб було більше тролейбусів і водіїв.
Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.
ВІКТОР ВОРОЖКА, ВОДІЙ ТРОЛЕЙБУСА
Взагалі десь із 16–17 років я мріяв про цю професію. Звичайно, тролейбуси повинні залишатися. Це екологічно чистий транспорт, він не забруднює атмосферу. І сучасні машини комфортні. Раніше були, звісно, важчі, менш зручні. Але пасажири завжди є. Часто вітаються, навіть спілкуються. Старші жінки іноді можуть пригостити чимось. Коли я працював на 12-му маршруті, там одна пасажирка постійно намагалася пригостити. Їй це приємно, і мені теж. Шановні колеги, вітаю вас зі святом 50-річчя нашого підприємства. Бажаю гарного настрою, достойної зарплати та, головне, мирного неба над головою.
ІГОР ТЕРЕХОВ, ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА
Зі святом! Дійсно, 50 років минуло, і за цей час зроблено дуже багато. Настала війна, час великих випробувань, і я вдячний усім вам, хто продовжує працювати. Завдяки вам ми забезпечуємо перевезення людей — і це надзвичайно важливо. Я чудово розумію, наскільки складно працювати під час війни. Навіть до війни було нелегко, а зараз — особливо. Розумію, що таке, коли лунають повітряні тривоги, коли є обстріли, але ви все одно перевозите людей. Це дуже важливо. Я щиро дякую всім вам, вітаю зі святом і хочу побажати, щоб нарешті настав мир, щоб закінчилася війна, щоб харків’яни повернулися додому, щоб перевезень стало менше, ніж зараз, і дякую вам за вашу роботу.
ОСТАННІ НОВИНИ
Випуск № 104 (1019) від 30.08.2025
