Со школьной скамьи – на фронт. Военная истории Валентины Заиченко

Зі шкільної лави – на фронт. На війну Валентина Заіченко потрапила у шістнадцять років. Спочатку допомагала солдатам рити окопи. Однак, розповідає Валентина Єлисеївна, вона завжди рвалася на передову.

Валентина Заіченко ветеран

При каждой части, каждой армии были полевые военкоматы. Мы с девчонками, мой класс. Настроены – Эх!, героически, на подвиги. Пошли в военкомат и нас взяли.

Потім півроку навчання на телефоніста – і на фронт. Першим боем для Валентини Заіченко стала легендарна Курська битва. Найбільша танкова битва в історії, в якій взяли участь понад двох з половиною тисячі бойових машин та близько двох мільйонів солдат. Серед них була і Валентина Єлисеївна.

Валентина Заіченко ветеран

Это был ад! Я влилась в Сталинградскую дивизию. На Курской дуге оборона была глубоко эшелонированная. Если первая линия отступает, прикреплена вторая. Там сплошной… Артиллеристы били прямой наводкой. Один на один с танками дрались. Там вот такое вот!

В цьому кровопролитному бою Валентина Заіченко відповідала за телефонний зв'язок між командиром та батальйоном. Однак через постійні обстріли дроти рвалися.

Валентина Заіченко ветеран

Один конец линии там, другой – чёрт знает где. Ты берёшь, ищешь сначала 1 конец, наступаешь, чем-то придушишь, ищешь второй. Связал узлом, лентой замотал. И только замотал связь – раз, в другом месте порыв. Потому что без конца рвётся линия. Вот такая работа связиста.

У цьому бою Валентина Єлисеївна отримала перше поранення. Однак до шпиталю ніколи було йти, розповідає ветеран. Ногу перев'язала – і знову не передову. На війні про власне здоров"я не думали. Думали лише про те, як подолати ворога. А ще на війні солдати згадували рідний дім. Тож, як могли, намагалися створити домашню атмосферу. Валентині Єлисеївни у цьому допоміг котик Мурзик, якого вона підібрала у одному покинутому селі.

Валентина Заіченко ветеран

Он провоевал с нами, Мурзик мы его звали. И уже начиналась весна, Мурзик стал в окопы выходить, каждый солдат его погладит, напоминает дом! Он такой ласковый котёнок.

Валентина Заіченко брала участь у визвольних боях на Харківщини. Потім – воювали у Білорусії. А Перемогу зустріли у Прибалтиці, на берегу Фінського заливу. Про те, що німці здалися, телефоністка Валентина дізналася 10-го травня.

Валентина Заіченко ветеран

10-го Мая мы смотрим: иллюминация, орут "Победа, Победа, Всё! Даже не верилось.

Про війну, каже Валентина Заіченко, може розповідати годинами. І кожен епізод для неї – незабутній. А якщо щось і зітреться з пам"яти, то нагадають старі фотокартки та гімнастерка, що вона зберігає вже сімдесят років.

Валентина Заіченко ветеран

Это военная, вот я гвардеец, видишь? Вот пилотка моя с тех пор и фляга. Вот эти 3 вещи. А шинель, в которой я приехала – перешили тогда на гражданское пальто.

Цю форму жінка якийсь час носила після війни, і навіть викладала у ній в школі. Педагогічний стаж Валентини Заіченко – майже п'ятдесят років. І хоча вже давно вона на пенсії, вихованці школяри і досі приходять до неї, щоб привітати із Днем Перемоги. Не виключенням став і цей рік. Валентина Єлисеївна каже, саме те, що її не забувають – допомагає не втрачати бойового духу та жити далі.