Театральне свято під час війни: у Харкові — прем’єра комедії театру для дітей та юнацтва «Момо + попо»

Аншлаг у залі, щирі усмішки й передчуття гарного настрою. У Харкові — прем’єра нової комедії для дорослих «Момо + попо» на імпровізованій сцені безпечного простору Харківського театру для дітей та юнацтва. Сьогодні тут не просто вистава, а справжнє театральне свято. Глядачі з перших хвилин поринають у світ легкого гумору, дотепних діалогів і неочікуваних поворотів. Актори віддаються грі сповна, а в залі панує гармонія емоцій.

Комедія за п’єсою сучасного французького драматурга Себастьяна Тьєрі — історія про двох літніх людей, до яких у дім приходить незнайомець і стверджує, що він — їхній син. Хоча дітей у пари ніколи не було. Все починається в супермаркеті, а завершується… народженням нової родини.

У виставі немає другорядних персонажів — кожен образ важливий і наповнений змістом. Молода акторка Наталія Перепелиця зізнається, роль нареченої головного героя стала для неї не лише акторським викликом, а й нагодою переосмислити тонкі теми інклюзивності.
Та не менш важливою була і сцена — не театральна класика, а імпровізований майданчик, до якого вже звикли і актори, і глядачі.

НАТАЛІЯ ПЕРЕПЕЛИЦЯ АКТОРКА ХАРКІВСЬКОГО ТЕАТРУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА
За три з половиною роки всі театри трошки адаптувалися до таких майданчиків і те, що ми граємо саме на такому майданчику це в принципі вже звикли. Більше було незручність в тому, що це було вперше, вперше декорації, вперше костюми і так далі. В цьому була складність. А те, що глядач близько ми вже до цього звикли, насправді цікаво, вони все бачать, глядач дуже розумний, він все знає. Мені також хотілося б подякувати нашому міському голові Ігорю Олександровичу Терехову, завдяки йому те, що зараз відбувається з театрами ми йому за це дуже вдячні, що він підтримує. Для нас це дуже важливо, для працівників, для акторів і для глядача, я бачу, це теж цього не вистачає. Дякуємо йому дуже!

Для досвідчених акторів кожна нова вистава — це не лише сценічна подія, а й емоційне занурення. Заслужена артистка України Ольга Двойченкова ділиться, ще під час читання п’єси її зворушила ця історія — щира, життєва, з нотками фантастики. Та найголовніше — це відчуття єднання з глядачем, який осмислює кожен нюанс і відповідає актору щирою емоцією.

ОЛЬГА ДВОЙЧЕНКОВА ЗАСЛУЖЕНА АРТИСТКА УКРАЇНИ, МАЙСТЕР СЦЕНИ ХАРКІВСЬКОГО ТЕАТРУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА
Чудові враження, розкішні враження тому, що був чудовий глядач. Спочатку в мене були дуже гарні враження від цієї пʼєси, вона мене зворушила, я у захваті від цієї пʼєси. Він драматург, він сам режисер, він актор Себастьян Тьєрі, француз і він написав таку річ, вона життєва. Чого в житті не буває, фантастика така, що ми і не знаємо. І мені здається вдалося, як все склалося.

Вистава зібрала не лише поціновувачів театру, а й працівників комунальних підприємств — зокрема «Харківміськліфту». Люди, які щодня дбають про місто, сьогодні мали змогу зануритись у світ Мельпомени. Вони вдячні акторам за живе спілкування, щирі емоції та можливість хоч ненадовго згадати мирне життя.

Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.

ВОЛОДИМИР ГЛЯДАЧ
– Ваші враження від вистави? Що вам особливо запамʼяталося?
Дуже грали, вони так старалися. Видно було, що вони всю душу віддавали.
– Наскільки робота театрів важлива у прифронтовому місті? Що вони дають глядачам?
Вони дають трошки віддушину від цього життя нашого, трошки хоч згадати, як було раніше, мирне і відволіктися.

ОЛЬГА ГЛЯДАЧКА
Приємно було подивитись, прийти сюди, живе спілкування. Дякуємо вам за все!

РУСЛАН ГЛЯДАЧ
Неперевершено. Не тільки позитивний заряд, ще дарує надію, що ми переможемо, відібʼємось від клятих орків і Харків заживе повним життям. І це буде обов’язково.

ЮЛІЯ ГЛЯДАЧКА
Дуже сподобалось. Життєва історія, все може бути, це, може, якось фантастично, але все може бути.

МАТВІЙ ГЛЯДАЧ
Для мене це дуже приємно, я дуже полюбляю взагалі різні фільми, різні вистави, тому для мене це дуже прекрасно. Дякую за таку можливість тут побувати, я дуже хотів ще раз тут побувати.

П’єсу Себастьяна Тьєрі для постановки обрали не випадково. У ній — про вічні цінності, що набувають особливої уваги під час війни: про любов, сім’ю, тепло людських стосунків.

Режисер вистави Валерій Гуйвін наголошує, культура сьогодні — не розвага, а важливий духовний фронт. І саме підтримка міської влади дає можливість театрам Харкова працювати навіть у найтемніші часи.

ВАЛЕРІЙ ГУЙВІН РЕЖИСЕР ХАРКІВСЬКОГО ТЕАТРУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА, ПОСТАНОВНИК ВИСТАВИ «МОМО+ПОПО»
Ця тема сьогодні, тема сімʼї, тема, може такого, знаєте, трошечки загубленого життя через те, що ми якось всі забуваємо про ті вічні цінності – любов і сімʼя. Мені здається, це головне, що нас тримає на цьому світі.
– Наскільки робота театрів важлива у прифронтовому Харкові?
Ви знаєте, ця тема дуже болюча, мені здається, це більше, ніж повоєнні часи. Мені здається, що в цей час дуже скрутний, це так дипломатично кажучи, саме ставлення влади й, до речі, міська влада під керівництвом Ігоря Терехова вона дуже приділяє увагу, щоб якось трошечки поліпшити та покращити життя театрів заробітних плат і умов для гри акторів, що ми без глядачів, тому мені здається, міська рада вона дуже правильно в цьому плані робить і ми вдячні і власні нашій армії безумовно. Ці дві складові важливі, щоб сьогодні глядач прийшов і побачив виставу.

Вистава «Момо + попо» — друга доросла постановка Харківського театру для дітей та юнацтва. Цього року театр відзначає ювілей і не зупиняється — працює, створює, надихає. Бо культура — це теж фронт. І Харків — тримається.