Три месяца переселенцы из Донецкой и Луганской областей проживают в транзитном городке

Вікторія Мариненко переселенка з Донеччини

Дома не хватает…А так..так все нормально.

Зараз будинком для Вікторії Мариненко та ще майже чотирьохсот переселенців стало модульне транзитне містечко. Жінка приїхала до Харкова зі своєю родиною, син та матір – інваліди. Вони тут вже три місяці – це половина терміну, що прописаний в угоді.

Вікторія Мариненко переселенка з Донеччини

Возвращаться некуда, дом наш разбитый, на Водяном, там дальше была бабушкина дача, там тоже уже все разбито. не знаем, что вообще дальше с нами будет. Вот это одно такое плохое, а так, все хорошо, Харьков нас принял хорошо, домики удобные, тепло, волонтеры к нам приезжают, чем могут – помогают.

Економити кошти допомагає місто – за комунальні платежі переселенці платять сто три гривні з людини. Це набагато менше, ніж в інших областях, де звели подібні модульні містечка. І вартість проживання не піднімають.

Вікторія Мариненко переселенка з Донеччини

Платим за воду, за то, что мусор мы вывозим, вывозят нам, и все, за свет, электричество платит Харьков. Нам повезло, что мы в Харькове, администрация тут видите помогла нам, беженцам, взяла на себя эти расходы.

Особливо важлива ця допомога для матерів одиначок та багатодітних родин. Їх тут більшість. У Катерини Борзенко шестеро малюків. Жінка каже, отримує кошти від держави тільки на двоїх молодших малюків.

Катерина Борзенко переселенка з Луганщини

Как малообеспеченные, как многодетные оформить здесь никто не может, нет харьковской прописки, это нужно нам ехать туда, где мы были прописаны, брать там справки, везти сюда. Ну а вы сами понимаете, куда ехать и зачем. У нас девочки ездили, там даже не могут штампа поставить Украины, потому что их нет там.

А зараз у модульному містечку знов гостро стала проблема речей та продуктів. Не вистачає дитячого харчування, памперсів та весняного одягу для дорослих та дітей. Та переселенці не опускають руки і сподіваються, що їх сам на сам з проблемами не залишать.

Катерина Борзенко переселенка з Луганщини

Все как-то дружные, если кому-то что-то нужно помочь – стараются помочь, смотря чем, теми же продуктами, и если лекарства – то деньгами собирают, если кто-то в больнице. Люди Харькова очень хорошо помогают теми же вещами, и детскими, и для взрослых, стараются чем-то помочь.

Дружньо прийняли маленьких переселенців і в школі, розповідає одинадцятирічний Руслан. Діти також вже звикли до життя на новому місці. Часом їх возять на екскурсії та прогулянки Харковом. За кошт благодійників чи міста.

Руслан 11 років

Красиво тут в Харькове, мы еще на поездки ездили, на футболе на Металлисте были, в планетарии были, в экопарке были.

Нещодавно для всіх мешканців транзитного містечка відкрили міні-бібліотеку. Тут зібрали триста книг як для дорослих, так і для малечі. Література розвиваюча, навчальна та художня.

Альбіна 15 років

Большинство в городке у нас любит читать, даже когда в школе задают, интернет не у всех бывает есть, бывает пропадает связь, идешь в библиотеку и берешь нужную книгу.

З настанням весни в містечку розгорнувся комплексний благоустрій території.

Вікторія Мариненко переселенка з Донеччини

И лавочки нам поставили, и деревья насадили, и кустарники, все засажено, площадку нам вторую поставили, как бы вы знаете, настолько все хорошо, уютно, как бы чувствуется как дома, молодцы, спасибо большое.

Людмила Петренко переселенка з Донеччини

У нас, конечно, очень много детей, и дети поступают и поступают, если я не ошибаюсь у нас было 179 детей, то есть одной площадки не хватает, дети – это дети, они ругаются, ссорятся, моя там прибегает: "Мама, качеля занята!", естественно, что площадка вторая детская – это очень хорошо.

Переселенці і самі без діла не сидять. Проводять суботники, висаджують кущі, а ще планують розбити квітники.

Людмила Петренко переселенка з Донеччини

Мы убирали территорию, у нас там через дорогу, там свалка, я так знаю, раньше была, там еще оставались пакеты, бутылки, мы выходили убирали, собирались на субботник и нам привозили деревья, сажанцы, всякие кустарники и каждый возле своего домика сажал, убирал.

Завдяки всьому цьому, кажуть тимчасові мешканці транзитного містечка, тут стало затишно. Наче вдома. Та все одно всі переселенці мріють, щоб в Україні настав мир і вони змогли повернутися до своїх рідних осель.

Дар'я 12 років

Мир – это когда не стреляют, когда все улыбаются друг другу, дружат.

Альбіна 15 років

Мир – это когда все счастливы и все хорошо.