Харків’янка Наталія сюди на могилу сина, що в першому ряду Алеї Слави, приходить ще з 2016-го, аби побути, поговорити.
НАТАЛІЯ МАТИ ЗАГИБЛОГО ЗАХИСНИКА
Син ще пішов в 2014 році. 92-га, бо не зміг залишатися вдома. Сказав, я українець, я не можу. І те, що він пішов, я дізналась, коли він зателефонував. Я знала, що він не залишиться вдома. І я його не буду стримувати. Я би і сама пішла. І там 2 роки. Це під Щастям, луганська область, а помер у шпиталі, куди його привезли після поранення у 2016 році. Так, що наша сім’я заплатила життям мого сина. Ну і як багато інших сімей. У мене просто слів немає скільки вже їх. І скільки ще буде. Але я впевнена, що Перемога буде України. Я була впевнена з самого початку і зараз не дивлячись на те, що у нас стільки загиблих. І війна продовжується. Така страшна війна, я впевнена в перемозі України.
І таких, хто за Україну віддав найцінніше – тисячі. 29 серпня в Україні – День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, за суверенітет і територіальну цілісність. У Харкові на 18-му цвинтарі, біля Алеї Слави зібрались рідні загиблих, друзі, представники міськради та духовенство. Разом відправили молебень та вшанувати пам’ять українських захисників.
ОКСАНА ОРЕЛ ДРУЖИНА ЗАГИБЛОГО ЗАХИСНИКА
Я дружина загиблого захисника Максима Орла, який похований тут на 16-му ряді. В минулому році він загинув в селищі Вільхівка Харківської області. Ми довго його шукали, розшукували. У нас історія дуже тяжка. Він був похований на злочащому 124 секторі, а потім ми його перепоховали вже на Алею Слави, вже як героя. Я пам’ятаю, мабуть до хвилини все. Коли він перестав виходити на зв’язок. Це було 26 березня 2022 року він десь о 4.30 він подзвонив своїй матері сказав, що нас перевозять. І все. І все. І тиша. І я його чекала 40 з чимось днів. Все надіялась, що він десь в полоні. Десь на зв’язок вийде не вийде. Я не розуміла, що взагалі відбувається. В якомусь я була трансі ходила. А потім в якусь ніч мені сниться сон, що він мені на вухо каже: «И катится застывшая слеза.» Я ці слова ніколи в житті не забуду. Його голос якраз мені на праве вухо. І я вскакую вся в сльозах , кажу ма, все. Вона мене заспокоює. А потім я його почала розшукувати, виявилось, що він безвісти зниклий числився по Рогані. І почали ми його , батьки зі своєї сторони його розшукували. Я зі своєї. Возила дитину двічі на ДНК. Потім підтвердилось.
ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА МАТИ ЗАГИБЛОГО ЗАХИСНИКА
Ще в 2017 році загинув мій молодший синок. Коля. Він получив опіки несумісні з життям в Новотроїцьком. Попаснянський район. Дуже тяжко дивитися на це все. В тому році Колі було 17 лютого День народження. Я була коло Колі. І було всього два ряда. І 10 могил 3 ряду… Це 17 лютого, а вже 26 марта, коли він помер у Дніпрі, я вже сюди не змогла приїхать. А коли вже ми приїхали по осені, то тут вже було дуже багато. Дуже багато горя. Дуже багато сліз. Будь прокляті ті люди, які сотворили оце горе для України. А нашим дітям велика шана і світла пам’ять і царство небесне, що вони не сховалися, а віддали своє життя. І вони отдали його, щоб ми жили.
Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.
МАРИНА ПОЛЯКОВА ГОЛОВА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБЄАДНАННЯ РІДНИХ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ І ЗАГИБЛИХ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ
Це ціна нашої перемоги. Це кривава ціна нашої спокійного, мирного, тихого життя. І ми маємо тільки вшанувати наших героїв. Вшанувати тут, вдома.. Дуже тяжко, але ми маємо і мусимо. Слава Україні. І слава нашим павшим героям. І слава нашим героям, які захищають нас кожну мінуту. Це дуже важко.
ОСТАННІ НОВИНИ