У Харкові продовжують розміщувати меморіальні дошки на будинках де мешкали Герої Радянського Союзу

Двадцять дев'ятий будинок по вулиці Світлій. З першого погляду, звичайна багатоповерхівка. Але мало хто знає, що саме тут мешкав Герой Радянського Союзу Павло Поправка. Він брав участь у Керченсько-ельтігенській десантній операції, розповідає онука воїна-визволителя. Золоту зірку Героя отримав за захоплення плацдарму та взяття під контроль найвищої точку узбережжя гори Митридат. Це дало змогу висадитися наступаючий дивізії і розпочати визволення кримської землі від фашистів. Аби про подвиги Павла Поправки знали і харків'яни, на фасаді будинку, де вінмешкав – встановлено меморіальну дошку. Подія сталася напередодні Дня народження Героя.

Людмила Шурмак онука Героя Радянського Союзу Павла Поправки

-Спасибо большое за всё. Мы очень рады и счастливы, что наконец-то память о нашем деде будет вот так увековечена. Ему ещё завтра исполняется 99 лет.

А от у сто шістдесятому будинку по проспекту Тракторобудівників – проживав воїн-визволитель Іван Лаврик. Він, розповідає онука Тетяна був і залишається для неї найдорожчою людиною.

 

Тетяна Квятківська онука Героя Радянського Союзу Івана Лаврика

 

-Про войну рассказывать не любил. Рассказывал скупо, больно, начинал курить, переживал, сразу начинала болеть нога, которая была раненная во время форсирования Днепра. Один из сложных сложных боёв был, это и в истории написано. И заканчивались орудия, и пришлось переходить в рукопашную, план на ходу менялся захвата. Но достойно одержали победу.

Саме за форсування Дніпра – Івана Лаврика удостоїли звання Героя Радянського Союзу. Тепер ім'я воїна-визволителя – увіковічене і у Харкові.

Иван Лаврик

-Протягом дня у Московському районі меморіальних дошок, присвячених Героям Радянського Союзу, відкрили ще п'ять. І їхня кількість щодня збільшуватимуться. До 23 серпня у Першій столиці встановлять сто вісімнадцять іменних табличок.

Олена Просняк заступник голови адміністрації Московського району з організаційних питань

-Для того, чтобы все знали подвиг этих людей. Потому что то, что они совершили – они нам дали возможность вообще свободно жить, радоваться этой жизни. Поэтому память должна оставаться навсегда в наших сердцах. И передаваться из поколения в поколение.

Олена Завгородня