15 лютого 1989 року завершилася війна в Афганістані. Понад 250 імен харків’ян, які так і не повернулися додому, закарбовані на граніті пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам. Щороку тут традиційно збираються люди, аби вшанувати пам’ять тих, чиє життя забрала війна.
ІГОР ТЕРЕХОВ ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА
Шановні друзі, 37 років тому завершилася війна, і тоді здавалося, що більше війни ніколи не буде. Не буде війни в наших домівках, не гинутимуть наші хлопці та дівчата, не гинутимуть люди. Але сталося інакше, бо історія дуже жорстока, і сьогодні знову йде війна. Війна, під час якої гинуть люди, діти, цивільні.
Сьогодні трагічний список на монументі, на жаль, поповнюється. Тут з’являються імена ветеранів Афганістану, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії. Голова міської спілки ветеранів розповідає: з перших днів повномасштабного вторгнення вони не залишилися осторонь, адже пам’ятали, що війна — це страшно. Багато ветеранів долучилися до волонтерського руху.
Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok.
МИХАЙЛО БИКОВ ГОЛОВА ГО «ХАРКІВСЬКА МІСЬКА СПІЛКА ВЕТЕРАНІВ АФГАНІСТАНУ»
Інші добровільно вступили до підрозділів ЗСУ, Національної гвардії та територіальної оборони. На жаль, є загиблі серед наших побратимів. Після спілкування з ветеранами-афганцями, які сьогодні боронять Україну, з родинами афганців, що загинули, захищаючи незалежність держави, Харківська міська спілка ветеранів Афганістану виступила з ініціативою увічнити їхні імена на нашому пам’ятнику.
Пані Тамара нині проживає у Харкові. Вона вже двічі постраждала від воєн, розпочатих Росією. В Афганістані загинув її брат, і щороку вона приходить на меморіал, щоб ушанувати його пам’ять. Тепер же російська агресія забрала в неї дім і змусила залишити рідне селище.
ТАМАРА СЕСТРА ЗАГИБЛОГО
Він був зв’язківцем, начальником зв’язку. Рік прослужив, а на другий — не повернувся. 21 жовтня він загинув, 37 років тому. Щороку приходжу сюди зі сльозами на очах. Це не забувається, ніби сталося вчора. Повертатися вже нікуди. У такому віці залишитися без дому… Таких, як ми, зараз багато. Тримаємося. Головне — що живі. Дай Боже нам якнайшвидшої перемоги, нашим хлопцям — здоров’я, витримки й наснаги на фронті. Слава Україні!
ОСТАННІ НОВИНИ