У роки війни 8-го березня було не до святкувань

Біла ошатна блузка, скромна зачіска. Надія Опанасівна і в свої 88 залишається по-жіночому привабливою. Ще б так. Напередодні весняного свята – одні вітання. Перші поздоровлення від ради ветеранів, в якій жінка перебуває вже багато років.  

Свято 8-го березня, розказує жінка, відчула по справжньому, тільки після війни. На фронті все було інакше.

Надія Громова ветеран Великої Вітчизняної війни

-Там не до того было, я вам сразу скажу. 8 марта вы думаете стрельбы не было. Стрельба была, шумели города и все сёла, так что до празднования не доходило. В мирное время. Отмечали и победу и 8 Марта.

17-ти річною дівчиною Надія Громова пішла на фронт. Воювала з першого до останнього дня. Дві медалі " За відвагу". Брала участь у форсуванні Дніпра та у Курській битві. Двічі була поранена. Але всі п'ять років воєнного лихоліття мужньо перенесла на своїх тендітних плечах. Каже, досі в пам'яті кожна битва.   

Надія Громова ветеран Великої Вітчизняної війни

-С такими ожесточёнными боями, вам это передать и почувствовать, невозможно. Много потерь конечно было.

Роки війни, щоденна праця – все це тільки загартувало жінку. І хоча життя вцілому було нелегким – але достойним справжньої поваги.  
 
Інесса Протектор заступник голови ради ветеранів ДНВП "Об'єднання "Комунар"

-Она пример. Очень нелёгкие пути боевые прошла и поэтому всё что она пережила, то ей дало возможность вынести и перенести.

Надія Опанасівна, каже, що ні про що не жалкує, адже на своєму віку пізнала багато чого. Тож радить тим, в кого все ще тільки попереду, бути обачними, цінувати життя та рідних.  

-Берегите страну, берегите здровье своё. Любите семью, берегите детей!

Анжела Сушко