Ушел из жизни почетный гражданин Харькова, ветеран Великой Отечественной войны, участник парада 1945 года Дмитрий Крячко

Панахиду відправили біля стін заводу "Комунар", де Дмитро Крячко відпрацював більше сорока шести років провідним інженером. Вшанувати колегу, наставника та товариша прийшло чимало людей.

Коли розпочалась Велика Вітчизняна, Дмитру Афанасійовичу Крячку було шістнадцять з половиною років. Чоловік потрапив на фронт відразу після завершення школи. Він пройшов війну рядовим солдатом: був і стрілком, і танковим десантником, і бронебійником. Брав участь в Барвінківсько-Лозівській операції. Потім була Сталінградська битва, бої під Таранівкою та Соколово. У березні 1943 року під Харковом Крячко ранили в ногу і його відправили до шпиталю на Схід. Та до кінця не одужавши, він знову повернувся на фронт і потрапив на Курську дугу. Дмитро Крячко дійшов до Берліну і за це отримав отримав одну з найголовніших для нього нагород – медаль "За взяття Німеччини".

Після Перемоги Дмитро Афанасійович брав участь в історичному параді сорок п'ятого року. Ось, що про свої враження розповідав Дмитро Афанасійович.

Дмитро Крячко ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник Параду Перемоги 1945 року, Почесний громадянин Харкова

После того, как парад прошел, все пошли по разным улицам города Москвы, не по одной улице, их специально пропустили, чтоб Москва увидела участников парада Победы. Обращение было к людям, что демонстрации не будет, потому что дождь идет, то в связи с дождем отменяется, но демонстрация не отменилась, люди шли до полуночи и чтоб вы знали, Сталин стоял на трибуне до конца. И когда ему задали вопрос: "Почему вы не ушли, все ж ушли, а вы нет?". – Он сказал: " Чтобы сказала Москва, если б я ушел".

За бойові заслуги та трудову діяльність Дмитро Крячко нагороджений багатьма орденами: “Трудового Червоного Прапора”, Вітчизняної війни ІІ ступеня, “За мужність”, “За заслуги” ІІІ ступеня, медаллю “ім. Академіка Глушко”.

Анатолій Хіневич голова Ради Харківської обласної організації ветеранів України

Это очень заслуженный человек, он отдал очень много здоровья, сердца, внимания, знаний своих развитию завода "Коммунар", вложил большую часть своей жизни и тем самым не забывал ветеранское движение, не забывал годы войны, он нам передавал все, как нужно правильно понимать войну.

Іван Стойко голова Харківської громадської обласної організації інвалідів локальних війн

Это просто легенда, наша Харьковская легенда ветеранов. Человек, который освобождал город Харьков и на сегодняшний день – это для нас пример во всем. Он был честный, преданный, боевой товарищ, который на века останется в нашей памяти, и вечная ему память и блаженный покой.